До Дня захисників і захисниць України НВ нагадує про найважливіші та найзапекліші битви останніх восьми місяців російського вторгнення, у яких Збройні сили України — незалежно від результату — доклали надзусиль, аби протистояти армії РФ.
Завдяки стійкому опору українських захисників ворог так і не спромігся взяти Київ і Харків, витратив величезні ресурси та сили на захоплення (а фактично знищення) Маріуполя, Лисичанська, Сєвєродонецька. Тоді як осінній контрнаступ ЗСУ у Херсонській області та прорив з Харківської у Донецьку і Луганську області засвідчив наступальну майстерність українських військ.
Про найголовніші з цих битв НВ розповідає у своїй інфографіці.
Бої за Київ24 лютого — 2 квітня
Наступ на Київ почався з Чорнобильської зони та Білорусі в перший же день повномасштабного вторгнення. Росія завдала потужних авіаударів по Києву, в місті з’явилися ворожі ДРГ. 25 лютого російський десант висадився в районі ТЕЦ-6 та аеропортів Василькова та Гостомеля, їм дали бій. Наприкінці лютого та на початку березня росіяни намагалися взяти столицю у кільце та прорвати оборону Києва.
Зупинити наступ окупантів на правому березі, зокрема, допоміг підривдамби на річці Ірпінь в селищі Демидів, після чого вода затопила значну частину території.
5 березня росіян зупинили в районі Макарова, відтіснили від Бучі та Гостомеля. З 7 березня росіяни намагалися захопити село Мощун, але зазнали невдачі.
Уже 10 березня в районі Броварів ЗСУ знищили колону ворожої техніки та зупинили наступ на Київ на цьому напрямку. 18−23 березня росіяни постійно обстрілювали різні райони Києва, здебільшого постраждали житлові будинки. Наприкінці березня ЗСУ звільнили села на Броварському напрямку, 31-го — Ірпінь, Бучу, Гостомель.
2 квітня Міноборони повідомило про звільнення Київської області. Станом на 22 квітня українські правоохоронці виявили тіла 1084 загиблих мирних жителів у раніше окупованих населених пунктах Київщини.
Бої за Маріуполь24 лютого — 20 травня
Від початку повномасштабного вторгнення росіяни в співпраці з колаборантами почали створювати гуманітарну катастрофу в місті, обстрілюючи об'єкти життєзабезпечення та знищивши автобуси для евакуації. У перші ж дні українським військовим вдалося збити російський літак та вбити генерал-майора російської армії.
1 березня при спробі прориву в місто була розбита бойова колона ворога з 9 танків та роти військових.
6 березня українські військові здійснили контратаку на маріупольському напрямку.
9 березня окупанти вдарили по пологовому будинку та лікарнів центрі міста. Станом на 13 березня вони скинули на місто вже близько 100 авіабомб15 березня в околицях Маріуполя оборонці знищили ще одного російського генерал-майора. 16 березня росіяни завдали авіаудару по драмтеатру (лінк треба), в якому перебували від 500 до 1200 цивільних. 17 березня українські військові контролювали лише половину міста, на той час окупанти зруйнували близько 80% житлових будинків.
19 березня — успішний рейдвійськовослужбовців Азова в тил ворога. Знищено командний пункт, склад боєприпасів, техніку та ворожий взвод, переважно офіцерів. З 21 березня було здійснено 5 успішних спроб за допомогою гелікоптерів доставити підкріплення українським захисникам на Азовсталь та евакуювати поранених.
Весь квітень окупанти тримали місто в облозі та штурмували його, але українські захисники тримали оборону. 11 квітня росіяни здійснили хімічну
атаку на завод Азовсталь, який утримували українські захисники. Всередині квітня 36-та окрема бригада морської піхоти внаслідок спецоперації змогла вийти з оточення та з'єднатися з полком Азов. 3 травня росіяни почали штурм підприємства, перед тим територія заводу довгий час обстрілювалась різним типом озброєння.
16−20 травня всі українські захисники залишили територію Азовсталі та були евакуйовані на окуповані території, цих домовленостей вдалося досягти за участі лідерів третіх країн та генсека ООН. Маріуполь залишається в тимчасовій окупації.
У вересні 5 командирів, що керували обороною Азовсталі, та окремих захисників Маріуполя обміняли на Віктора Медведчука та російських військових.
Битва за острів Зміїний24 лютого — 30 червня
24 лютого російський флагман Москва підійшов до острова Зміїний і запропонував українському гарнізону здатися. У відповідь прозвучала фраза українського військового: «Рускій воєнний корабль, іді на…», яка одразу ж стала легендарною. Окупанти захопили острів Зміїний того ж дня, частина українських моряків загинула, решта потрапили в полон.
13 квітня крейсер Москва був ураженийукраїнською ракетою і затонув. З 26 квітня ЗСУ раз у раз атакували сили противника на острові. На початку травня українська авіація частково знищила окупаційний гарнізон на острові. 2 травня Байрактари знищили бойові катери росіян поблизу острова. 20 червня ЗСУ ймовірно застосували систему HIMARS, атакуючи острів, а вже наступного дня військове керівництво повідомило про знищення близько 50 росіян разом з технікою та зброєю. 27 червня ЗСУ завдали близько 10 точних авіаударів по острову. 29 червня окупанти все ще контролюють Зміїний, але не можуть доставити підкріплення. 30 червня після потужних атак ЗСУ окупанти залишилиЗміїний, назвавши це «кроком доброї волі». 4 липня військові ЗСУ встановили на острові прапор України
Бої за Херсон24 лютого — дотепер
Наступ російської армії на Херсон відбувався зі сторони Криму. За повідомленням голови Херсонської облради причиною швидкого прориву росіян до міста могла стати зрада одного з працівниківСБУ. 24 лютого росіяни обстріляли Чорнобаївський аеропорт, наступного дня взяли під контроль Антонівський міст та вийшли до Каховки,
Нової Каховки та Херсона. 1 березня росіяни увійшли до міста та закріпилися в декількох районах, тривали вуличні бої з теробороною, а вже наступного дня місто було повністю оточене росіянами. 5−6 березня містяни виходили на мітинги проти окупації. 7 березня ЗСУ вдарили по аеропорту в Чорнобаївці, знищивши 30 гелікоптерів ворога. 15 березня українська авіація знищує 7 російських гелікоптерів у Чорнобаївці. 25 квітня росіяни захопили міськраду.
На початку липня ЗСУ знищили військовий склад окупантів у районі вокзалу, вдарили по військовій частині. 14 липня в ОВА повідомили про звільнення 44 населених пунктів Херсонської області. Після виснажливих боїв улітку ЗСУ почали знищувати мости, щоб ускладнити логістику постачань ворога. Зокрема, під удари потрапили Антонівські мости через Дніпро, переправи на греблі Каховського водосховища, а також Дар'ївській міст через Інгулець. У серпні Україна відновила контрнаступ на Херсонському напрямку. 10 вересня ЗСУ вразили базу росіян в Херсоні, знищивши понад 180 окупантів. З 1 по 6 жовтня ЗСУ звільнили 29 населених пунктів області,
бої тривають.
Бої за Харків24 лютого — 14 травня
Битва за Харків почалася 24 лютого, коли російські війська почали обстріл міста артилерією. Згодом перша ворожа бронетехніка зайшла у місто, але була знищена. 1 березня росіяни завдали ракетного удару по площі Свободи і частково зруйнували будівлю облдержадміністрації. Цього ж дня батальйон ЗСУ розгромив 1-у БТГР 200-ї бригади ЗС РФ.
Весь березень російська артилерія обстрілює місто, найбільших руйнувань зазнає район Салтівка, найбільший житловий масив України з населенням близько 400 тис. людей.
16 березня ЗСУ розбили під Харковом 2 ОБР Псковського спецназу. Наприкінці березня — на початку квітня основні бої точилися за Ізюм з метою оточити Харків та створити плацдарм для наступу на сили ООС. У місті зруйновано понад 80% житлової забудови.
7 квітня ЗСУ звільнили село Циркуни на півночі Харкова, саме з нього росіяни обстрілювали місто артилерією. Також українські воїни успішно контратакували на Дергачівському напрямку. Весь квітень ЗСУ просувалися до кордону і до Сіверського Донця одночасно.
14 травня американський Інститут вивчення війни
констатував що Україна виграла битву за Харків, росіяни відступили до державного кордону. Попри це окупанти продовжують обстрілювати місто з РСЗВ та крилатими ракетами.
Бої за Лисичанськ і Сєвєродонецьк26 лютого — 3 липня
Росіяни намагалися зайти в Сєвєродонецьк ще 2 березня, але були відбиті. У квітні ворог піддавав місто масованим обстрілам, знищивши майже всю інфраструктуру. У травні російські окупанти взялися за оточення ЗСУ в районі Лисичанська та Сєвєродонецька, під час якого відбувалися бої на автошляхах та форсування Сіверського Донця. Ворог зруйнував Павлоградський міст, що ускладнило сполучення між містами. 26 травня почалися вуличні бої на околицях Сєвєродонецька, сили ворога переважали сили українських захисників. 31 травня росіянам вдалося захопити майже половину міста. 1 червня українці відступили на укріплені позиції, контролюючи промзону, водночас росіяни контролювали вже 80% міста. 12 червня зруйнований другий міст, що сполучав Сєвєродонецьк з Лисичанськом.
24 червня ЗСУ організовано залишили промзону майже зруйнованого Сєвєродонецька й відступили на укріплені позиції.
Водночас росіяни зайняли позиції у південно-східній та північно-західній частинах Лисичанського нафтопереробного заводу. Бої велися за контроль над трасою Т 1302, оскільки це був зв’язок захисників Лисичанська з Бахмутом. 3 липня українські захисники були вимушені залишити Лисичанськ і відступити на більш укріплені позиції. Лише після того росіяни змогли форсувати Сіверський Донець.
Розгром військ РФ під Білогорівкою при спробі форсування Сіверського Донця8−13 травня
Російські загарбники 8 діб намагалися форсувати річку Сіверський Донець в Луганській області, щоб відтіснити ЗСУ та перерізати трасу Лисичанськ — Бахмут. 5 травня ворог почав форсувати річку біля Дронівки. Тут ЗСУ за допомогою двох танків знищили два взводи російської піхоти, два БМП та катер. 8 травня ЗСУ знищили російську переправу біля Серебрянки.
11 травня 2 роти росіян та 33 одиниці техніки потрапили в котел поблизу Білогорівки та були знищені після переправи. 12 травня росіяни втратили на переправі 73 одиниці техніки. Кожний з ворожих плацдармів був розбитий українцями, а ворог загалом втратив близько 100 одиниць техніки та близько 1000 бійців.
Лише після відступу українських військових з Лисичанська на початку липня російські окупанти змогли успішно форсувати Сіверський Донець та закріпитись у районі Білогорівки.
Восени 2022 року Білогорівка стала одним з перших селищ у Луганській області, які вдалося звільнити українським військовим.
Балаклійський прорив6 вересня — дотепер
Наступальна операція зі звільнення Харківщини почалася 6 вересня. На цей час Росія контролювала міста Ізюм, Куп’янськ та значну територію області на правому березі річки Оскіл.
У перший день ЗСУ прорвалисяна 20 км на північ від Ізюма. До 9 вересня вдалося просунутися на 50 км та оточити СОБР Росгвардії у Балаклії. Також вдалося повернути найбільшу базу зберігання артилерійських боєприпасів. Згодом українські війська відбили Шевченкове і розвинули наступ одразу на Ізюм та Куп’янськ.
10 вересня ЗСУ зайшли до Куп’янська та Ізюма, просунулися до Лимана Донецької області. 11 вересня росіян вибили з Козачої Лопані та Вовчанська, що за декілька кілометрів від кордону з РФ. 13 вересня ЗСУ форсували Оскіл у декількох місцях та створили плацдарм для подальшого наступу на лівому березі річки. Зокрема звільнили стратегічне селище Куп’янськ-Вузловий.
19 вересня українські військові звільнили Білогорівку Луганської області, відтак росіяни перестали контролювати область цілком.
30 вересня під час подальшого контрнаступу українські війська звільнили Ямпіль, а 1 жовтня Лиман Краматорського району Донецької області. Контрнаступ з Харківщини на Донецьку та Луганську області триває.
