Військовий медик з Вінниці Володимир Шапков рятував поранених у Маріуполі. Чоловік працював у 555-му військовому госпіталі поки заклад не розбомбили росіяни. Потім оперував на заводі імені Ілліча, а згодом і на "Азовсталі". Чоловік потрапив у полон разом з бійцями полку "Азов".
Про це повідомляє Ветеранський простір.
Мати полоненого медика Ірина Миколаївна звернулася до Женеви, бо її Володя, як і понад двісті його колег, некомбатанти (особи, які входять до складу збройних сил та надають їм допомогу, але безпосередньої участі у воєнних діях не беруть - ред). До цієї категорії належать медичний і духовний персонал ЗСУ, військові кореспонденти, юристи. Згідно з міжнародним правом, для некомбатантів діє спеціальний правовий статус - їх не беруть у полон.
"Мій Володя ще з дитинства мріяв бути військовим медиком, як його дідусь. Часто одягав його старий кітель, брав печатку, де написано "Лікар Володимир Шапков". Вони повні тезки. Навмисно перевівся до Вінницької школи № 4, бо там був хіміко-біологічний клас, їх водили на кафедри медуніверситету, у лікарні" - згадує мама Ірина Миколаївна.
Після школи Володимир Шапков пішов навчатися до Вінницького медичного університету. Але оскільки мріяв саме бути військовим лікарем, то продовжив навчання в Українській військово-медичній академії. Там познайомився з дівчиною Ольгою. Закохалися й одружилися.
"За розподіленням сина направили хірургом до 555-го військового госпіталю. Це було у вересні. А в лютому його там уже застала велика війна. Він інколи дзвонив у розпачі, бо на місто і на лікарні щодня скидали сотні бомб... Він оперував у важких умовах, під бомбардуваннями. До цього госпіталю звозили поранених військових і цивільних. Володю видно навіть на камері Тайри коли вона привезла поранених. Син дуже болісно сприймав важкі воєнні втрати. Хвилювався за своїх пацієнтів. Заради них і залишився там, - розповідає мама медика"
Коли рαшиcτи розбомбили й 555-й госпіталь, усіх, хто вижив, евакуювали на "Азовсталь" та завод ім. Ілліча.
"Знаю, що син потрапив на завод ім. Ілліча. Навіть там продовжував оперувати поранених. 12 квітня їх звідти вивели. Згодом у рαшиcτських пабліках знайшла списки полонених, де під номером 880 був мій син Володимир Шапков. Ми не знали, куди їх везуть. Згодом син зателефонував Ользі і сказав, що він у колонії в Оленівці Донецької області. Це підтвердилося й на одному з їхніх пропагандистських відео, де вони показували картинку, як утримуються українські полонені. На відео було видно, що Володя комусь з бранців надає медичну допомогу", - ледь стримує сльози жінка.
"Коли підірвали один із бараків в Оленівській колонії, у мене просто земля пішла з-під ніг. Але через декілька днів син зателефонував дружині і сказав два слова - що живий… Хвилини немає, щоб я не думала про сина… Знаю, що будуть обміни, і наші діти повернуться додому. Надіюсь на це…"
Нагадаємо, під час обміну у вересні з російського полону визволили кілька вінничан, які боронили "Азовсталь".
