Знову трагічна звістка з фронту надійшла у Судилківську громаду, що в Шепетівському районі: 6 жовтня на Херсонському напрямку загинув земляк Ігор Проскуровський, житель села Судилків, 1998 року народження. Захиснику не було ще й 25… Ігор розпочав військову службу ще з 2015 року. Командир інженерно-саперного взводу підрозділу морської піхоти, старший лейтенант Ігор Проскуровський мужньо й хоробро боронив кордони рідної землі від російського агресора. Вірний військовій присязі син України віддав за мир найдорожче — своє життя.
«Він був справжнім в усьому — справжній волиняка і хлопець хоч куди Козак, високопрофесійний Офіцер, вірний завжди Морський Піхотинець, унікальний Фахівець, коханий Чоловік, дбайливий Батько, справжній Побратим… Старший лейтенант Ігор Проскуровський, командир інженерно-саперного взводу нашого батальйону. Таким він й лишиться у нашій вдячній пам’яті — світлий, завжди усміхнений та водночас зосереджений, виважений і серйозний. Він до всього ставився ґрунтовно і серйозно, бо до цього його спонукала його сама професія військового інженера — без права на помилку.
І суто з професійного боку він творив справжні без перебільшення дива, за що мав беззаперечний авторитет і повагу як серед побратимів, так і серед командування. Надійність і відповідальність — ці принципи від утвердив за основу у своєму підрозділі від самого прибуття в частину. Так буде тут й надалі», — повідомив 88 батальйон морської піхоти. Він жив повним життя і загинув від ворожої кулі, як справжній Український Герой, коли відсторонив від особливо небезпечного бойового завдання своїх менш досвідчених підлеглих та особисто повів розвідувальну групу вперед, знімаючи на їхньому шляху міни-пастки та розтяжки в щільно нашпигованій ворожими «сюрпризами» посадці. «Але сталося так, що їхня група потрапила в засідку, старший лейтенант Ігор Проскуровський отримав поранення ніг від вогню ворожого кулемету, і прикриваючи відхід розвідників, загинув зі зброєю в руках у запеклому стрілецькому бою», — зазначили у 88-ому батальйоні.
Судилківська громада у скорботі.
«Низько схиляємо голови перед світлою і вічною пам’яттю Героя. Висловлюємо щирі співчуття родині загиблого воїна-захисника.
Прощання з Героєм відбулося сьогодні, 3 листопада, у м. Болград, за місцем проживання дружини Ігоря. Живим коридором шани проводжали воїна болградчани, побратими до місця його останнього спочинку. Біль, невимовне горе, сльози… Вічна і світла пам’ять Герою України», — висловила слова шани Судилківська сільська рада. Віддати шану загиблому воїну прийшли рідні, друзі, знайомі, представники влади та побратими.
У свою чергу Болградська РВА на своїй сторінці у фейсбуці зазначила:
«Війна забирає найкращих, найвідданіших, тих, у кого ще мало бути ціле життя попереду. Болградська районна військова адміністрація висловлює щирі співчуття рідним та близьким загиблого, розділяємо їхній біль, поділяємо горе». Вікторія Миронюк на своїй сторінці додала:
«Сьогодні в Болграді поховали тебе, наш Ігоре… На рідну тобі Шепетівщину не дозволила забрати тебе батькам твоя дружина. Але братику, батьки все зробили, щоб вшанувати твою світлу пам’ять. На молитву до церкви прийшла вся наша родина, твої однокласники, друзі, сусіди. Дівчатка з твого класу плакали і казали, що вони встелили б всю дорогу тобі квітами. Мама з татом ледь тримаються, ніхто не вірить, що тебе немає. Ми не вірим, братику, ми все життя тебе будем чекати…».
