Ще з перших днів широкомасштабного вторгнення росії в Україну численні «експерти» та різноманітні ЗМІ поширювали інформацію про перевагу російської артилерії та майже невичерпні запаси радянського озброєння та боєприпасів, які рф має можливість застосовувати під час бойових дій.
На тлі цього навіть порівнювати вогневі можливості української та російської артилерії ніхто не намагався. Мовили, що таки речі непорівнянні. Як додатковий аргумент наводили пожежі і вибухи на базах та арсеналах у Балаклеї, Ічні, Калинівці та інших місцях зберігання боєприпасів, під час яких ЗСУ втратили левову долю запасів, що залишалися з радянських часів. Сюди додавали й те, що до недавнього часу своїх 152-мм боєприпасів Україна не виготовляла.
Та підсумовуючи 9 місяців широкомасштабної війни, можна впевнено сказати, що такі висновки виявилися абсолютно хибними. Завдяки тим залишкам, що вдалося зберегти та допомозі партнерів радянська артилерія, що є на озброєнні ЗСУ, продовжує щоденно нищити ворога, а її застосування в тандемі з БПЛА надає можливість не витрачати снаряди дарма. До того ж поява на озброєнні ЗСУ у достатній кількості іноземних зразків артилерії калібру 155-мм суттєво змінила ситуацію на полі бою.
Тож як кажуть «диявол криється у деталях». Перебуваючи на численних покинутих артилерійських позиціях та знищених складах з боєприпасами ворога я звернув увагу на ящики, які у великій кількості розкидані у цих місцях – точніше на їх стан та маркування. Свого часу я неодноразово бував на наших складах боєприпасів, тож бачив, що більшість їх зберігалися на відкритих майданчиках. За інформацією з відкритих джерел у рф зберігання було організовано так само. Тож ящики, які кількадесят років пролежали на відкритому повітрі, або навіть у неопалюваному сховищі мають вигляд відповідний своєму вікові.
Отже тепер про деталі. Майже 80 відсотків ящиків від боєприпасів, що потрапили мені на очі мають дуже гарний вигляд. Можна сказати, що вони навіть пахнуть свіжою фарбою. При більш детальному огляді з’ясувалося, що такі висновки не хибні. Окупанти настільки були впевнені у своїй перемозі, що навіть не спромоглися приховати реальний стан речей.
На снарядних ящиках нанесені маркування з номерами контрактів між міноборони рф та виробниками боєприпасів, з вказанням дат їх підписання,
назвами підприємств та адресами арсеналів рф куди ці боєприпаси доправили. Левова їх частка була підписана у 2020 році. Отже більшість артилерійських та танкових боєприпасів, які росія використовує у війні проти України виготовлені після 2020 року. Також трапляються ящики з маркуванням про контракти підписані в термін 2014-2017 років, але їх дуже небагато.
Проблема в тому, що радянські снаряди не могли довго зберігатися. Також цей арсенал був сильно спустошений чеченськими війнами й військовими кампаніями в Україні у 2014–2015 роках та Сирії.
Враховуючи інтенсивність бойових дій, (ворог здійснює близько 700-800 обстрілів наших позицій щодня, застосовуючи від 40 до 60 тисяч боєприпасів, - Головнокомандувач ЗСУ генерал Валерій Залужний), виходить, що за 9 місяців агресії проти України росія мала витратити близько 10 млн снарядів. Сюди слід додати ще так званий «російський ленд-ліз» на Київщині, Харківщині і Херсонщині та втрати прифронтових складів внаслідок наших ударів. росіяни вже зараз, з метою економії, змушені скорочувати використання артилерії, а факти наведені вище вказують на те, що за збереження інтенсивності війни на нинішньому рівні, армія рф вже до кінця 2022 року може зіткнутися зі справжнім снарядним голодом.
Фото автора
