Отже, як обіцяв, починаю детальний огляд по всій північній Луганщині. А саме — хто, де, в якому складі й що робить на сьогоднішній день у противника.
Однак, перш ніж ми зануримося у деталі, декілька загальних цифр про силам й засобам противника, які він зосередив на Куп’янському та Лиманському напрямках (тобто у північній частині Луганської області).
Отже:
— загалом це від 28 до 30 БТГр, або рівних їм за розміром підрозділів, з яких — до 9-ти розгорнуті у оперативно-тактичному резерві, або у другому тактичному ешелоні, а також до 10-11 Тгр (дивізіонів) ствольної та реактивної артилерії
— всього противник зосередив тут до 22-24 тис. чоловік особового складу і цей показник продовжує зростати
— до 260-268 танків
— до 760-770 ББМ
— до 540 гармат та крупнокліберних мінометів (від 120-мм)
— від 110 до 132-х одиниць РСЗВ
— і десь під 1100 одиниць ПТЗ
А тепер безпосередньо до підробиць. Тож поїхали:
— район Тавільжанка — зведена БТГр 61-ї обрм МП ПФ (неповного складу, частково «порепана», обороняється і виконує завдання, щодо перешкоджанню розвитку наступу ЗСУ у північному та північно-східному напрямку).
Головне завдання за будь-яку ціну «воспрепятствовать» появі та розширенню будь-яких плацдармів ЗСУ на Осколі у прикордонній смузі (тоб то у напрямку на північь, в районі Тавільжанки — Богданівського — Лимана Другого);
— район с. Вільшана — 2-а БТГр 200-ї мсбр 14-го АК берегових військ (БВ) ПФ-а (стан такий же, як у сусіда праворуч, завдання трохи інше — не допустити просування передових підрозділв ЗСУ у західному напрямку);
— район с. Першотравневе — 3-я БТГр тієї же самої 200-ї мсбр 14-го АК БВ ПФ, але + 2 батальйону 344-го мсп Територіальних військ (ТрВ), які, треба розуміти, виконують функцію «невичерпного джерела поповнення» для передових підрозділів 200-ї мсбр та зображають з себе тактичний «резерв»;
— в р-ні Нової Тарасівки розгорнутий досить цікавий підрозділ — зведена БТГр 467-го Об’єднаного навчального центру Західного воєнного округу (ОНЦ ЗВО). За певною інформацію, командний склад підрозділу практично повністю укомплектований інструкторсько-командним складом цього центру («дуже статутні та дуже методично правільні»), доповнюється він півтора десятками танків зі складу 1-ї БТГр 26-го тп 47-ї тд 1-ї гв.
ТА. (але це майже все, чим російському командуванню вдалося доукомплектувати цей підрозділ після його фєєрічного відступу з Ізюма, де ці «танкісти» покидали 2\3 всіх своїх штатних машин);
— Арапівка — десь до 8-10 танків танкової роти 1-го чи 2-го тб 10-го тп (так, це зі складу 3-го АК, того самого, його 6-ї мсд) + десь до взводу піхоти (25-26 чоловік) — етімологія, якої не встановлена;
— район с. Добролюбівка — ще одна танкова рота (до 7-8 танків) того самого 10-го тп 6-ї мсд 3-го АК;
— район с. Іванівка — точно така сама танкова рота і звідти ж за невеликим виключенням — десь до взводу з її складу — небоєготово (танки Аламатиє);
— район селища Орлянське — обороняється 9-й «добровольчий загін» БАРСу, сформований на базі все того ж самого 14-го АК.
Вся ця шобла займається однією справою — прикриває напрямок на Покровське з метою не дати ЗСУ вийти на дорогу Троїцьке — Покровське — Сватове й таким чином перерізати так званий північний шлях матеріально-технічного постачання (МТП) усього Сватівського угрпування військ противника або власне у Покровськ, або під самим кордоном,
у Троїцького, що для росіян є ще гіршим.
Окрім вищевказаних підрозділів російське командування з цією ж метою протягом останнього часу розгорнуло на цьому напрямку цілий ряд додаткових підрозділів, зокрема:
— в районі с. Тополі — зведену БТГр 11-го АК БВ БФ-у (це те, що вдалося нашкрябати у Калінінградській області вже після відправки звідти на фронт 2-х «лінійних» БТГр);
— а також в районі с. Мечнікове — в якості тактичного резерву «напрямку» розгорнуті поповненні залишки 1-ї БТГр 200-ї мсбр 14-го АК БВ ПФ-у;
— уся ця «краса» доповнюється зосередженним у с.Богданівське 101-м сп «мобілізаційного резерву» (МР) 1-го АК. І це зовсім не є випадковим. Донецьких «мобіків» засунули якраз між двома російськими кадровими батальйонами у надії, що вони не драпануть передчасно, якщо передові підрозділи ЗСУ надумають собі або форсувати Оскіл, або вдарити з півдня у бік державного кордону Укрвїни (ДКУ) вздовж того ж самого Осколу.
Ідемо далі.
До району оборони противника безпосередньо північніше міста Сватове, тобто на напрямку на Нижню Дуванку — район Володимирівки — Софіївки — Оборотнівки — тут розгорнутий усіма своїми 3-ма батальйонами 119-й сп МР 1-го АК.
Полк було свого часу перекинуто з півдня, щоб зупинити просування ЗСУ на Нижню Дуванку. Його зняли з дуже гиблого для нього напрямку, адже, свого часу, він «виступав» в районі Соледару, де його відчутно «поштормило», але цього разу його вже не кидали у самогубчі лобові контратаки, а наказали «відпочити» (тобто стати в оборону) і «триматися за будь-яких обставин» та не допускати «укропа» у Нижню Дуванку».
І схоже за все, з часом просто забули про нього через те, що для «стійкості» цих «мобіків» свого часу підкрипили розгорнутим у районі Володимирівки повнокомплектним посиленим батальйоном 27-ї мсбр 1-ї гв. ТА. Але російське командування явно дарма забуло про цей полк, подумки сподіваючись на уявну стійкість своїх мотострільців. Адже ЗСУ явно не забули того, хто, як й у якому складі намагається утримати район західніше Нижньої Дуванки.
— район багатосраждальної Коломийчихи — тут російське командування зосередело, мабуть, найбільш потужну тактичну групу всього Сватівського району оборони. Формально, це — 2 БТГр 12-го та відповідно 13-го тп 4-ї тд (ага, той самої Кантеміровської,
ім. Ю.Андропова).
В реальності на ці дві танкові БТГр приходиться разом не більше 40 справних танків. Тому тут варто вести мову не про 2 танкові БТГр, а про 1, але «посилену». В такому разі, ця «страшна» танкова група, в реальності виглядає вже не так вже й страшно.
— крім того, на цьому ж напрямку розгорнута в трикутнику Куземівка — Наугольне — Зміївка ціла низька «ударних» підрозділів противника — БТГр 423-го мсп 4-ї тд 1-ї гв. ТА, 204-й сп МР 2-го АК, ще 1 БТГр 10-го тп 6-ї мсд 3-го АК, 1 мср зі складу зведеної БТГр 138-ї мсбр 6-ї ЗВА, 2 батальйона 9-го мсп 18-ї мсд 11-го АК БВ БФ-у, 2 батальйону 346-го мсп ТрВ і ще одна тр зі складу 10-го тп 6-ї мсд 3-го АК.
На цей рахунок варто сказати, що хоча підрозділи ТрВ та лугансько-бомбаські «мобіки», це переважно «легка піхота» без важкого озброєння та техніки, але «маси» для ворожих атак вони все одно явно додають. Тим більше, коли діють в якості піхотного прикриття для «дружніх» танків.
Протягом пари минулих діб це тактичне угрупування противника дуже наполегливо намагалося відсунути наші передові підрозділи від дороги Р-07,
або навіть за неї постійно атакуючи у напрямку на Стельмахівку, Куземівку, Крохмальне, в районі Коломийчихи.
Також неоднарозово ця группа разом із «забутим полком» донецьких «мобіків» та підрозділами 27-ї мсбр намагалася вибити наші передові підрозділи з районі Кіслівки та Котлярівки (що виглядає цілком логічно, бо це, по суті — випираючий на схід плацдарм, націлений на Нижню Дуванку і значить на Сватове).
Тобто уся ця гоп-кампанія на північний захід від Сватового не за статусом дуже активна та агресивна. Але до сих пір — усе без толку. І скоріш за все, їм буде вдаватися забезпечити «недоторканність» Нижньої Дуванки та Преображенного лише до тих пір, поки ЗСУ не візьмуться за цей цікавий райончик серйозно, а вони рано чи пізно саме так й зроблять.
Але поки вищевказані «рускі вітязі» з штанів випригують, щоб продемонструвати «вищому командуванню» свою позамежну агресивність та готовність атакувати у будь-якому місці, при будь-якій обстановці й у будь-якому складі прямо землю риють копитами.
Координатор групи ІС Костянтин Машовець
_________________________________________________________________
Інформація — одна з граней війни! Підписуйтесь на акаунт «Інформаційного спротиву» в Twitter, а також на наш канал в Telegram. Разом до Перемоги!
