Воїн світла Позитивний та творчий. Часто грав на гітарі, готував смачні страви і постійно був у пошуку сенсу життя. А ще безмежно любив Батьківщину, за світле майбутнє якої загинув. 24 січня війна забрала життя ще одного воїна із Городоччини Михайла Коцура — батька 13-річної доньки і рятівника мирних мешканців Ірпіня. Фото: facebook.com Земний шлях українського воїна Михайло Коцур народився 8 лютого 1981 року у селі Лісоводи, що на Городоччині. Він був старшим сином у багатодітній сім’ї. Завжди опікувався своїми двома сестричками, одна із яких кілька років тому померла. Після закінчення Лісоводської школи хлопець вступив до Київського національного торговельно-економічного університету. — Міша любив компанії, в них у кімнаті часто було чути гітару. Він завжди був щирим та щедрим. А його "кава за 5 хвилин" запам‘яталась мені на все життя. Трохи проспить на пари, вже перед виходом бере кружку і стукає до дівчат у кімнати: в одній просить ложку кави, в іншій — ложку цукру, а тоді на кухню — за кип"ятком, — пригадує однокласниця та однокурсниця полеглого воїна Аліна Климова на своїй сторінці у Фейсбук.
У Києві Михайло Коцур створив сім’ю. У них з дружиною народилася донечка, та з часом, як відмічає подруга його сестри Марти, подружжя розлучилося. Проте до останнього вони гарно спілкувалися і приїжджали один до одного в гості. — Вони були гарними друзями, — розповідає Ольга Медвідь. Війна Останнім часом городоччанин жив в Ірпіні. Там він із сестрою придбали помешкання, і саме там його застала війна, але вона його не злякала. Він до останнього залишався вдома і допомагав виїхати з міста кільком знайомим. — Рятуючи інших, Міша ледь не загинув сам. Якраз перед ним підірвали ірпінський міст, коли він вивозив з міста знайому з дитиною, — розповідає Ольга Медвідь. Після всього жахіття, яке Михайло побачив на Київщині, він вирішив іти на передову. Там став стрільцем, помічником гранатометника механізованого відділення механізованого батальйону однієї з військових частин Збройних сил України. Служив на Донеччині. Відповідально виконував всі поставлені перед ним завдання, а 24 січня цього року його свічка догоріла. — На жаль, трагічно загинув. Під час виконання бойового завдання на авдіївському напрямку.
Шана йому, хвала і Царство Небесне, — сказав у коментарі для Городок.City однокласник полеглого воїна і староста Лісоводського старостинського округу Ігор Осика. Дорога у вічність Домовину з тілом Михайла Коцура додому привезли через десять днів після смерті — 2 лютого. Люди, стоячи на колінах, зустрічали свого полеглого земляка. Плакали і пригадували, яким він був за життя. У Городку зустрічають полеглого воїна.Фото: Городок.City — Це була великої доброти людина. І ота посмішка його... Така мила, гарна посмішка... Не хочеться вірити, що ми її вже не побачимо, — крізь сльози прошепотіла вчителька полеглого воїна. Городок.City Городок.City Городок.City Городок.City Городок.City Городок.City Городок.City Городок.City Городок.City Городок.City Городок.City Городок.City Городок.City Похоронили 42-річного військовослужбовця 3 лютого у його рідному селі Лісоводи, де похована його сестра і мати. Похоронна служба за упокій душі лісоводчанина відбулася у Свято-Покровському храмі. Так закінчився земний шлях воїна і розпочалася його подорож у вічність. "Мої брати воюють, а я що?". У селі Курівка поховали 22-річного Богдана Сосніцького Тепер він буде ангелом-охоронцем. Війна забрала життя молодого батька двох донечок Сергія Ціцвіри
