Під час останнього трактування мети проведення «сво» путін заявив, що пріоритетним завданням шойгу нібито «стане оборона прикордонних районів росії». У москві потроху починають розуміти, що проблема для неї не стільки в танках Leopard, скільки в різноманітних західних артилерійських системах та інших зразках зброї, які постачаються українській армії.
Пізніше, вже після виступу диктатора, очільник мзс рф лавров заявив: «якщо зараз ми прагнемо відсунути артилерію ЗСУ на таку відстань, яка не створюватиме загрози для наших територій, то що більш далекобійна зброя постачається київському режиму, то далі потрібно буде її відсувати від територій, які є нашою країною».
Насправді між останніми заявами лаврова і майбутніми діями шойгу є абсолютний дисонанс. Оцініть самі:
«перегрупування з Харківської області», «непросте рішення щодо Херсона» та інші «кроки доброї волі» від шойгу — аж ніяк не відсунули українську армію від території московії;
посилення пріоритетності оборони саме прикордонних областей росії, про які згадав путін, стосувалося аж ніяк не загарбаних нею «нових територій».
Тобто або москва продовжує їх вважати тимчасово своїми, або не вважає, що вони стоять на кордонах, або це неприкрите зазіхання вже на всю територію України;
анонс лаврова про «відсування» абсолютно не корелюється з регулярними заявами кремля про готовність до переговорів.
Та є й ще один варіант для окупантів. Відсунути ЗСУ подалі від кордонів росії, можна з відсуненням державних кордонів рф ще глибше на її територію. Сарказм, звичайно.
Але в кожному жарті, як відомо, є частка правди. І нехай вона здається зараз майже неймовірною, проте, згадаймо, що все колись починалося з «Києва за три дні». Втім, Україні чужої землі не треба, тільки своя — в кордонах визначених міжнародним правом, а не лавровим.
Джерело: Центр стратегічних комунікацій SPRAVDI
