В тилу Росії працює український добровольчий батальйон Братство, що викрадає російських чиновників, знищує військову інфраструктуру РФ та збиває ворожі літаки на території країни-агресора.
Про українських диверсантів розповідає британське видання The Guardian, журналіст якого у Києві поспілкувався з трьома спецпризначенцями з Братства.
23-річний Тарас, 21-річний Владислав та їхній командир 39-річний Олексій кажуть, що український уряд заперечує будь-яку інформацію про них, а в західних столицях занепокоєні навіть думкою про їхню діяльність через побоювання щодо ударів України по Росії.
Може здатися дивним, що бійці такого таємного батальйону готові говорити про себе, та своєю публічною розповіддю вони хочуть надіслати росіянам один важливий меседж.
«Нам дуже легко перетинати російський кордон, — з посмішкою каже журналісту The Guardian 21-річний Владислав.
Добровольці Братства мають особливий статус — технічно вони не є частиною ЗСУ, але діють пліч-о-пліч з офіційними силами, пише видання.
Олексій, заявляє, що він з «розвідки», але в батальйон набирають переважно цивільних,
або ж відбирають найспритніших з інших добровольчих батальйонів. Доброволець каже, що розуміє, чому їхня робота повинна залишатися окремою. Одначе, їм усім важко це прийняти.
Як пише The Guardian, зокрема причина полягає в тому, що Захід нервує через думку, що Україна може вразити Росії на її території, що показують зокрема і тривалі дебати у Німеччині щодо того, чи надавати Україні танки Leopard 2, а також відмова США та інших країн поставити винищувачі F16.
Значна причина цієї тривожності спричинена, ймовірно, погрозами Кремля застосувати ядерну зброю, якщо «саме існування держави опиниться під загрозою».
«Виходить, що росіяни можуть їхати на територію України, а українці не можуть їхати в Росію», — каже Олексій.
Добровольці Братства наполягають, що російському вищому командуванню життєво важливо відчути жар битви на власній території.
Владислав, один із бійців, каже, що вони публічно розповідають свою історію, аби Путін та росіяни знали, що українським бійцям «дуже легко перетнути російський кордон».
«Ми мали завдання знищити гелікоптер з високопосадовцями МВС РФ»
Добровольці розповідають,
що їхня робота дуже різноманітна і варіюється від викрадення високопосадовців Кремля до руйнування ключової військової інфраструктури РФ та збиття ворожих літаків на території Росії.
Зокрема Тарас розповідає, що два тижні тому повернувся після, за його словами, простої операції - його групі потрібно було завезти «певну кількість вибухівки на територію Росії і залишити її в певному місці».
«Я не знаю, для кого і для чого призначалася ця вибухівка. Але я точно знаю, що деякі люди в Росії готові допомогти українцям», — додає він.
А шість тижнів тому, за його словами, він завершив свою найуспішнішу операцію.
«Ми мали завдання знищити російський гелікоптер, який перевозив високопосадовців російського МВС», — розповідає Тарас.
Однак, операція почалася доволі нервово.
«Першого разу погана погода завадила лазерному прицілу точно навестись на ціль. Крім того, у нас були внутрішні проблеми в групі, суперечки, тому ми зайшли на територію Росії, але повернули назад, врахували наші помилки… і через тиждень зробили повторну спробу», — каже боєць.
Разом з чотирма іншими добровольцями вони рано вранці перейшли до Росії,
перебираючись через ліси та поля.
«Ми провели ніч на місці й о 9 ранку почули вертоліт. Зі мною був невеликий розвідувальний дрон, і він підтвердив, що це той самий вертоліт. З переносного зенітно-ракетного комплексу ми вели вогонь по вертольоту з відстані 4 км», розповідає доброволець.
Він каже, що вони не бачили удару, але чули, що вертоліт вибухнув, тож достеменно невідомо, чи загинули в ньому кремлівські чиновники.
«А потім ми швидко втекли зі своїх позицій. Залишили триногу ПЗРК. Ми повернулися вдвічі швидше», — згадує Тарас.
Він зазначає, що попри те, чи була місія успішною, головна мета батальйону досягнута: «Ми показали, що можемо зайти на територію Росії, і показати росіянам, що українці можуть діяти».
Доброволець пояснює, що після того, як росіяни дізнаються, що на їхній території працюють диверсанти, їм потрібно перекинути багато солдатів для їх пошуків, що, за його словами, «дуже деморалізує ворога».
«Цей гелікоптер був для російського керівництва. І сам факт того, що українські диверсанти стріляють по російських командирах, для росіян вже є точкою напруги.
Це нервує російське командування», — зазначає Тарас.
«Ми вбили трьох росіян»
Інший боєць, Владислав, розповідає, що востаннє він брав участь в операції на території Росії місяць тому в районі Бєлгорода, де за останні місяці вибухнули кілька складів боєприпасів.
Якось Владислав і його побратими отримали завдання «захопити або вбити одного з високопоставлених офіцерів ФСБ». Бійці знали маршрут автомобіля російського офіцера, що працював недалеко від кордону з Україною, і вирішили влаштувати засідку. Вони чекали на позиції протягом кількох годин, але машина не прибула і їм довелося піти.
Та прориваючись в Україну, вони зіткнулися з прикордонною заставою російських прикордонників.
«Ми в’язалися, були чотири на чотири. Ми вбили трьох росіян і одного легко поранили. Ми його захопили, вивезли на територію України й передали українським військовим», — згадує Владислав.
Лише один боєць з їхньої групи отримав вогнепальне поранення в руку.
«Я реалізую операцію, про яку мріяв усе життя»
Утім, не завжди все йде за планом. The Guardian нагадує, що наприкінці грудня на кордоні Брянської області РФ під час виконання бойового завдання загинула група з чотирьох українських диверсантів,
серед яких 34-річний Юрій Горовець, 32-річний Максим Михайлов, 39-річний Тарас Карпюк і новачок місії 19-річний Богдан Лягов.
Спочатку про загибель українських військових на території Брянської області повідомили російські ЗМІ. ФСБ опублікувала відео, на якому було видно тіла, розкидані між соснами в лісі.
«Всі були шоковані. Вони були нашими найкращими бійцями», — каже доброволець Братства Олексій.
Достеменно невідомо, як саме загинули члени тієї групи. Їхні тіла так і не знайдені. Троє старших чоловіків у групі були чемпіонами з пішохідного туризму, раніше діяли в розвідці, в тому числі в окупованому Чорнобильському регіоні.
«Ми дуже спокійно ставилися до цих хлопців і були впевнені, що все буде добре. Ми не знаємо подробиць, але припускаємо, що вони випадково зайшли на другу лінію російської оборони. А навпроти неї росіяни заклали міни», — додає Олексій.
Він згадує, що саме коли його колеги готувалися до тієї трагічної місії, він запитав у них: «Як ви себе почуваєте?».
«І Юрій відповів: „Це моя мрія. Я роблю операцію, про яку мріяв все життя“. Усі ці хлопці були дуже яскравими та дуже мотивованими»,
— зазначає Олексій.
Ця історія стала важким нагадуванням про ризики, на які йдуть українські добровольці.
«Від нас можуть чекати, що ми підірвемо Кремль»
На запитання про те, чи знають їхні батьки про їхню роботу, двоє молодих чоловіків, яким близько 20 років, голосно видихають і сміються.
«Батьки знають лише те, що я зараз на війні, — каже Владислав.
Він зазначає, що це питання безпеки.
«Ви повинні розуміти, що коли ми плануємо наші операції, дуже мало людей про це знають. Інформацію про операцію можна передати ворогу. Солдати поруч можуть сказати щось своїм колегам і росіяни можуть про це дізнатись. Нашим батькам краще не знати, що ми зараз робимо», — зазначає він.
Доброволець Тарас каже, що їхня робота навіть безпечніша, ніж ті операції, що проводять ЗСУ.
«Наші операції фактично вдвічі безпечніші за ті, які проводять українські Збройні сили. Здається, це дуже небезпечна робота, але ми дуже серйозно до неї готуємося»", — каже він.
Важливість їхньої ролі, попри те, що її заперечує уряд у Києві і не схвалюють західні столиці, їм зрозуміла, пише The Guadian
«[Західні читачі] можуть чекати від нас, що ми підірвемо Кремль, але поки що це не так», — каже Тарас у розмові з журналістом.
«Я вважаю, що треба починати з маленьких завдань, а потім переходити до складніших. У мого друга є приказка: „Щоб знищити ворожу військову базу, треба спочатку підірвати собачу будку“», — додає він.
