У міру того, як повномасштабне вторгнення Росії в Україну наближається до річної позначки, все частіше висуваються припущення про те, що Москва незабаром розпочне новий масштабний наступ
Насправді деякі коментатори вважають, що цей наступ, можливо, вже почався: адже в останні дні з'явилися повідомлення про спроби російських військ просунутися в численних точках уздовж лінії фронту, що простяглася на сотні кілометрів на півдні та сході України.
Цей очікуваний наступ є спробою Москви повернути собі ініціативу після кількох місяців поразок на полях битв і принизливих відступів в Україні, які підірвали репутацію Росії як військової наддержави. Нині Володимир Путін відчайдушно намагається продемонструвати, що його вторгнення відновилося, і, за деякою інформацією, він нагромадив величезні резерви для нового удару по обороноздатності України. Однак після року катастрофічних втрат, внаслідок яких багато хто з найпрестижніших військових частин Росії були серйозно виснажені, залишаються сумніви щодо здатності недосвідчених поповнень проводити великомасштабні наступальні операції.
Перші знаки, м'яко кажучи, не надто обнадіюють Кремль. Вважається, що тисячі російських солдатів, включно з елітними морськими піхотинцями та бійців спецназу, було вбито наприкінці січня та на початку лютого під час невдалої спроби штурму міста Вугледар на сході України. Невдала атака викликала загальну тривогу та гнів серед прокремлівських військових блогерів, багато з яких звинуватили командувачів російської армії у некомпетентності. Катастрофа зробила свій внесок у те, що, за словами британської військової розвідки, було, ймовірно, «найвищим рівнем втрат Росії, починаючи з першого тижня вторгнення».
Однією з основних причин недавнього різкого зростання втрат є залежність РФ, що росте, від мобілізованих військовослужбовців з обмеженою військовою підготовкою. У вересні 2022 року Володимир Путін розпочав першу мобілізацію в країні з часів Другої світової війни. Більшість із приблизно 300 000 осіб, мобілізованих минулого року, зараз перекинута в Україну. Прибуття цих додаткових сил допомогло Москві зупинити просування України в зимові місяці, але неясно, чи мобілізовані війська виявляться такими ж ефективними в наступальному потенціалі.
Перші знаки, м'яко кажучи, не надто обнадіюють КремльБагато мобілізованих росіян, схоже, не в захваті від своєї нової ролі ударних загонів путінського вторгнення, що пробуксовує. З першого тижня лютого в соцмережах публікується більше відеозвернень, в яких групи мобілізованих солдатів скаржаться на все, починаючи від браку елементарної військової техніки і закінчуючи самогубними наказами начальства.
В одному досить типовому відео дружини та матері мобілізованих солдатів з Татарстану стверджують, що їх чоловіків використовують як «гарматне м'ясо» в Україна.
Очікується, що у великому путінському наступі візьмуть участь сотні тисяч мобілізованих росіян, і ця тенденція, що зароджується, може становити серйозну загрозу для Кремля. Якщо судити за нинішніми показниками втрат, майбутня атака може призвести до безпрецедентних людських жертв і спричинити повний занепад морального духу серед уже деморалізованих мобілізованих військ Росії. Це дуже ускладнило б життя російської армії в Україні, яке зіткнулося б із порушенням дисципліни, що серйозно обмежило б її здатність проводити наступальні операції.
І немає жодної гарантії того, що на цьому проблеми зупиняться. Власний досвід Росії у 1917 році нагадує про непередбачувані наслідки, які можуть мати місце, коли армія у воєнний час перестає виконувати накази.
Про бунт серед мобілізованих говорити, звичайно, ще передчасно. Тим не менш, підтримання військової дисципліни може бути найбільшою проблемою, яка зараз стоїть перед путінським режимом. Наразі російському диктатору не загрожує небезпека всередині країни, а незалежні опитування, проведені Левада-центром, продовжують виявляти сильну громадську підтримку війни в Україні в Росії. Хоча деякі сумніваються у достовірності цих даних, не можна не визнати майже повну відсутність будь-якої справжньої антивоєнної активності в сьогоднішній Росії. Через рік після початку вторгнення більшість противників віддали перевагу мовчанню або взагалі залишили Росію.
Так само Путін, схоже, пережив найсильніший економічний шторм, викликаний західними санкціями. Заходи, введені минулого року, сильно вдарили по російській економіці, але збитки виявилися значно меншими, ніж очікувалося,
і вже точно далеко не фатальним. Це може змінитися, якщо економічні перспективи країни продовжать погіршуватися, але на цьому етапі немає жодних ознак того, що скорочення доходів чи вихід західних брендів із російських магазинів викличе протести найближчим часом. У той час як члени російської еліти також мають труднощі, більшість із них зобов'язані своїм становищем Путіну і не бачать реальної альтернативи нинішньому статус-кво, яким би недосконалим він не був.
Відносний спокій у тилу Путіна різко контрастує з хитким становищем його армії в Україні. Спочатку Путін чекав на швидку і тріумфальну кампанію, яка підтвердить статус Росії як великої держави і раз і назавжди знищить українську державність. Натомість він виявляється втягнутим у найбільший європейський конфлікт з часів Другої світової війни, його пошарпана армія перебуває все більш безладно, а його надії на воєнний успіх тануть.
Щоб вирвати хоч якусь перемогу з пащі поразки, Путін тепер має покладатися на переважну чисельність, яка забезпечується масовою мобілізацією. Це випробувана російська тактика, але вона пов'язана зі значним ризиком. Відправлення тисяч непідготовлених людей для боротьби із загартованими у боях та високо мотивованими українськими військами може призвести до такого кровопролиття, яке зламає армію. Якщо це станеться, наслідки, швидше за все, відіб'ються на всій Росії та дестабілізують весь режим. Тоді Путін може раптово виявити, що порятунок свого вторгнення — найменша з його турбот.
Переклад NV
NV має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок Пітера Дікінсона. Републікацію повної версії тексту заборонено.
Оригінал
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV
