Хлопець працював фрезерувальником термовідділу ТНЦ-1 на заводі “Інтерпайп”, куди прийшов після служби в армії. Наставники та колеги загиблого героя згадують його як здібного учня, дуже чуйну і відкриту людину.
На сторінці “Інтерпайп НТЗ” у Facebook пишуть, що Віталій без вагань взяв у руки зброю після широкомасштабного наступу РФ в Україну. “На оборону країни він без вагань став з перших днів війни. Весною під час боїв за Волноваху Віталій отримав тяжке поранення ноги, але це не зупинило його в бажанні захищати свою країну. Після лікування та реабілітації повернувся до своєї бригади на Донеччину”, – згадують бійця колеги. Вдома на воїна чекали батьки та сестра. 17 лютого 24-річного Віталія поховали в рідному селі. Читайте також: Друг ціною власного життя витяг з-під обстрілу: у Дніпрі рятують пораненого шахтаря
Видану на Дніпропетровщині гуманітарку перепродають на ОЛХ
З російського полону повернулися нацгвардійці з Кривого Рогу
