Сьогодні, 20 лютого, в мене була можливість оцінити підготовку ЗСУ до малоймовірного, але все ж таки, не виключеного повторного вторгнення в Україну російських окупантів з боку білорусі.
Перебуваючи у безпосередній близькості від кордону білорусі, ЗСУ провели демонстраційні заходи. Скажімо так, звуки від цих заходів були чутні по той бік кордону і впевнений, що у цілого ряду білоруських генералів сьогодні стався криз, після надходження одночасно інформації про звуки вибухів біля кордону та візиту президента США Джо Байдена до Києва.
Насправді заходи, що проводяться, спрямовані на забезпечення безпеки північного плацдарму від повторного вторгнення. І це питання, зауважу, було за минулий час вирішено комплексно та дуже якісно.
Коли одних цікавили вибухи та ефектні кадри пострілів Т-64, я приділив увагу зримим і незримим, доступним і ледь помітним ознакам створення по всьому північному плацдарму ліній оборони, прорив яких на сьогоднішній день зосередженими в рб силами неможливий.
Нема для кого не секрет, що місцевість на північному плацдармі — не подарунок. Ліси,
болота і особливість грунту, що не найкраще позначається на гусеничній техніці. І всі ці принади Полісся не дозволяють здійснювати ворогові наступ по широкому фронту.
У свою чергу, розміщення великої групи військ на вузьких відрізках призводить до перенасичення цього напряму силами та засобами, особливо вздовж нечисленних доріг, що робить їх уразливими. Як варіант обхід основних трас, навантажуючи рокади.
Але й у цьому випадку, життя для наступаючих не цукор – Луцьк? Житомир? Рівне? Спробуйте вмістити ударне угруповання, яке має бути не менше 40 БТГр у цьому логістичному вушку, де до найближчої повноцінної рокади понад 30 км. Тому напрямок на Київ кращий.
Переважно не тільки тому, що столиця, а й тому, що логістично простіше… на перший погляд.
На сьогоднішній день, лінії оборони на північному плацдармі є непрохідним для окупантів, суїцидальним квестом, без позитивного виходу з гри.
З того, що я побачив і чого вам не розповім, зазначу, що навіть не заходячи в ліс, кинувся в очі комплекс заходів, які не тільки гальмують просування основних сил противника, але й створюють нестерпні умови для виконання бойових завдань диверсійними групами.
При цьому, говорячи про створені ті, які продовжують створюватися лінії оборони, я кажу про те, чого не було станом на 24 лютого 2022 року. Так, у день вторгнення РОВ на північному плацдармі були лінії оборони, але зараз вони більш щільні та ешелоновані. Тобто, для їхнього прориву потрібен інший ресурс.
Сьогодні генерал-лейтенант Сергій Наєв підтвердив, що ресурсу сил, які є в білорусі, недостатньо для повторення вторгнення 24.02.24. На моє запитання про 6 МСД 3 АК генерал-лейтенант підтвердив і те, що вона недоукомплектована за технікою і на 70% складається з мобілізованих.
Також Сергій Наєв підтвердив і той факт, що 6 МСД 3 АК намагаються доукомплектувати за рахунок техніки, що знімається зі зберігання в білорусі, але через брак ресурсу ремонтних бригад, здебільшого вона придатна до застосування в бойових діях.
Таким чином, підбиваємо підсумок.
Лінії оборони на північному плацдармі створені чудові та продовжують покращуватися. Ресурсу в окупантів у білорусі для повноцінного наступу – немає. ЗСУ проводять регулярні заходи щодо підтримки високого рівня реагування на загрози.
Дивно, минулого тижня я неодноразово чув питання про те, які можуть бути загрози для Києва напередодні та безпосередньо на 24 лютого. Дивно, адже очевидно, що повторити окупантам 24.02.22 немає сил та засобів. Так, будуть ракетні удари – більш ніж впевнений. Але наступ…
Знаєте, можливо сюрреалістично прозвучить, але ми часто говоримо – Вірте у ЗСУ! Я впевнений, українці завжди вірили у ЗСУ, але, як мені здається, зараз у ЗСУ вірять і окупанти, чудово розуміючи, що на них чекає, коли вони сунуться туди, де на них чекають. Інформація — одна з граней війни! Підписуйтесь на акаунт «Інформаційного спротиву» в Twitter, а також на наш канал в Telegram. Разом до Перемоги!
