Західні розвідки попереджали Україну про підготовку вторгнення РФ, і українські військові готувалися до нього. Про це розповів голова Державної прикордонної служби України Сергій Дейнеко в інтерв'ю "Українській правді", опублікованому 24 лютого."Звичайно, зараз є багато інформації, що "всі знали", "всі готувалися". Проте Прикордонна служба інформувала вище військове керівництво держави. Я доповів президенту за два тижні до початку повномасштабного вторгнення про те, що війна буде, що Росія неодмінно нападе на територію України з Республіки Білорусь по Чорнобильській зоні. У нас була ця інформація, ми протягом тривалого часу повністю контролювали окремих представників військово-політичного керівництва РФ. У нас були відеоматеріали, фото, ми знали детально план. Тому це дало можливість і нам якісно готуватися", сказав він.
За словами голови ДПСУ, за два тижні до вторгнення прикордонники вивезли всю таємну документацію з Маріуполя, Краматорська, Харкова, Сум, Чернігова, Херсона й інших міст.
"Ми чітко розуміли, що вторгнення буде з території Білорусі по Чорнобильському напрямку.
Чітко розуміли, що буде на кордоні Харківської й Луганської областей, де ворог повинен був зайти на територію України з метою оточення й ліквідації нашого угруповання в зоні Операції об'єднаних сил", сказав він.
Він зазначив, що сумнівався в тому, що наступ ітиме і з Криму. Дейнеко також розповів, що росіяни кілька разів переносили дату вторгнення.
"Спочатку це було 19 лютого, потім 22-ге і остання [дата] 24 лютого. Ворог вичікував. Він був у готовності. Ми фіксували, що військовослужбовці російських військ, які перебували на території Білорусі на навчаннях так званих, почали телефонувати своїм рідним і фактично прощатися з ними ще із 12 лютого. Ми перехоплювали ці розмови, і по їхньому тексту й характеру було чітко зрозуміло, що до вторгнення залишалися лічені дні", сказав він.
Ворог вичікував. Він був у готовності. Ми фіксували, що військовослужбовці російських військ, які перебували на території Білорусі "на навчаннях" так званих, почали телефонувати своїм рідним і фактично прощатися з ними ще з 12 лютого. Ми перехоплювали ці розмови, і по їхньому тексту та характеру було чітко зрозуміло, що до вторгнення залишалися лічені дні
