Як розгортаються воєнні події на півдні України, де, як вважають експерти, відбуватиметься український контрнаступ уже цієї весни, в інтерв'ю Radio NV розповіла речниця Оперативного командування Південь Наталія Гуменюк.
https://www.youtube.com/watch?v=BleHTIkCQvs
— Що ви можете розповісти про те, що відбувається на тимчасово окупованих територіях, які продовжують контролювати росіяни?
— Наразі найбільший наш біль на тимчасово окупованих територіях — це, звісно, їхнє поводження з місцевим населенням.
Вони продовжують тероризувати проукраїнськи налаштованих громадян, продовжують відбирати у людей надводні плавзасоби для того, аби облаштувати їх під свої диверсійно-розвідувальні групи. Також відбирають автотранспортні засоби, намагаються «запрошувати» на мобілізацію тих, хто отримав паспорти Російської Федерації, тих, хто ще не отримав, але їх намагаються загітувати.
Вороже військо облаштовує додаткові рубежі оборони. Вони усвідомлюють, що рано чи пізно Сили оборони України розпочнуть активні дії і їм знадобляться додаткові рубежі оборони.
Тим часом їхнє зосередження та накопичення на запорізькому напрямку може свідчити про те,
що там не лише щільна оборона, а і розглядаються варіанти відволікаючих маневрів на кшталт просування вперед, щось на зразок невеличких диверсійно-розвідувальних груп.
У нашій зоні відповідальності вони продовжують активність навколо островів. На тому, що облаштовують собі як надводні засоби, намагаються висуватися. Ми продовжуємо по них працювати. Головним способом протидії у нас залишається контрбатарейна боротьба.
На жаль, ворог дуже потужно обстрілює правобережжя, Херсонщина потерпає. Також вони дістаються і до частини Миколаївщини, конкретніше — це Очаківська і Куцурубська громади, де вони дістають своїми мінометами, артилерійськими установками з Кінбурнської коси.
— Мер Мелітополя Іван Федоров нещодавно публікував таке відео, на якому було, як він стверджує, 43 автобуси елітних російських бійців. Ідеться про «вагнерівців». На його думку, там були ті, кого виманили з в’язниць. Була версія, що ці «вагнерівці» в супроводі позашляховиків можуть з’явитися саме на запорізькому напрямку. Чи ви спостерігаєте щось подібне?
— У нас підтвердження немає, але ми спостерігаємо ротацію підрозділів.
Тому що ті, хто потерпають на сході, відправляються якраз на південний напрямок для ротації та відновлення. Вони намагаються надавати їм семи-десятиденний період відпочинку і потім знову замінюють їх на лінії максимального вогневого зіткнення.
Тому навіть ті підрозділи, які зараз накопичені на запорізькому напрямку, — це теж не сталий контингент, а постійно змінне угруповання, яке постійно оновлюється за рахунок тих, хто приходить із зони важких боїв.
— Ми бачили як зеків використовували на сході нашої країни, на тому ж бахмутському напрямку. Через це виникла підозра, що, можливо, подібну тактику вони можуть намагатися застосовувати і на запорізькому напрямку також. Цього ви не спостерігаєте, правильно?
— У нас поки що немає такої стовідсотково підтвердженої інформації.
— Яку роль відіграють саме острови на окупованій Херсонщині?
— Ми розуміємо, що вони намагаються там облаштувати вогневі точки, з яких їм зручніше завдавати ураження по правому берегу і спостерігати за діями Сил оборони.
Зокрема, зайняті позиції на цих островах для них означають контроль руху Сил оборони України.
Вони мають розуміння, що рано чи пізно українські Сили оборони все одно просуватимуться і на лівий берег Дніпра також. Зважаючи на географію регіону, вони можуть коливатись у думках, з якого ж саме напрямку очікувати цих активних дій у першу чергу. Для цього вони облаштовують спостережні пункти найближче до Сил оборони, там, де хочуть це бачити.
Крім того, використовуючи особливості ландшафту лівого берега, де багато островів і проток, вони намагаються облаштувати опорні пункти, які мусять стримувати перші сили оборони, які зможуть туди висадитися.
Поки що йде розігрування та підбір тактики протидії нашим зусиллям.
— На Кінбурнській косі постійно тривають бої. Ми розуміємо, що поки що немає можливості у Збройних сил України повністю відтіснити звідти ворога.
— Кінбурнська коса — це півострів, сполучений із материковою Україною в зоні тимчасово окупованої лівобережної Херсонщини. Тобто ворог має постійну можливість суходолом підтягувати туди резерви. Навіть якщо ми звільнимо всю Кінбурнську косу, умовно кажучи, як півострів, ми зіштовхуємося з тим, що міцно укріплений в обороному сенсі ворог чекатиме нас на материковій території.
Тому зараз такої стратегічної доцільності в звільненні абсолютному і зайнятті позицій на Кінбурнській косі для Сил оборони немає. Але ми продовжуємо роботу дуже потужно і в умовах цієї гібридної війни.
Це не лише бойова робота. Ми працюємо контрбатарейно, знищуємо можливість ворога там розташовуватися; приводимо його до висновків, що йому самому не варто висуватися далі за материкову смугу початку півострова. Для того, аби звільнити Дніпро-Бузький лиман від загрози обстрілів, де може далі розвиватися зернова ініціатива.
А чому гібридна війна? Тому що ця робота має бути не лише на полі бою, вона має бути потужною на рівні дипломатичному — там, де йдуть перемовини зі світовою спільнотою, з Організацією об'єднаних націй, Туреччиною, які виступають гарантами зернової ініціативи щодо гарантій безпеки цивільного судноплавства, спрямованого на задоволення запитів всесвітньої продовольчої програми. Тут бойова робота військових плюс дипломатія.
— Хочу поговорити з вами також про приємні речі — про ті бавовни, які періодично відбуваються на південних тимчасово окупованих територіях України. Великі Копані. Там у закладі Ромашка 23 лютого якось дуже потужно відсвяткували російські військові цей свій «день защитника отечества». Якими є втрати ворога під час цієї і подібних операцій?
— Бавовна — це такий натурпродукт,
який не варто приховувати, коли він того заслуговує. Тому кожна така бавовна, яка заслуговує уваги і може бути оприлюднена, Генеральним штабом завжди засвідчується з поясненням і коментарями щодо конкретики та внутрішнього спорядження цієї бавовни.
Знищення в Копанях — це ті вивірені позиції, які ми примудряємося знаходити та підтверджувати за допомогою руху спротиву і нашої розвідки. Для того, аби знищення концентрації окупантів не завдало шкоди мирним місцевим мешканцям. У цьому і полягає складність цієї роботи і особливість селекції цієї бавовни.
Коли навколо все ж усе наше, все рідне — від населення і до інфраструктури — знищувати його не можна, воно має бути збережене. Тому така робота — точкові удари по конкретних координатах — складна, але досить результативна.
До речі, там було знищено близько 28 офіцерів окупаційного війська.
— Окупанти обстрілюють громади тієї ж Херсонщини, стверджуючи, що це роблять Збройні сили України. Це має пропагандистський ефект? Що є в цій тактиці нашого ворога?
— Це обов’язково пропагандистський ефект, тому що вони дійсно продовжують плекати надію,
що таким чином переконають місцеве населення Херсонщини, що «русский мир» — це добре і що він їм потрібний, що загроза їм насправді надходить від так званого «нацистського режиму України», про який вони весь час торочать. Але не лише цей аспект.
Тут ще і задіяна ситуація з виправданням їхнього вшивання звідти. Вони як колаборанти, які розпочали свою підступну співпрацю з окупаційною владою, відчувають загрозу власному життю, власній безпеці, себе відчувають у небезпеці. Тому намагаються перед вищим режимом, перед військово-політичним керівництвом Росії виправдати свою евакуацію. Нібито постійно під обстрілами, нібито постійно під загрозою і їм слід негайно переїжджати хоча б до Криму.
— Дехто вважає, що російські військові найбезпечніше почуваються на Арабатській стрілці, там вони ховаються. Чи можемо ми стверджувати, що Арабатська стрілка станом на сьогодні є військовим тилом окупантів?
— Хай вони так і думають.
— Ви розповіли про те, який тиск на українців чинять окупанти. Вони намагаються і мобілізувати їх до свого окупаційного війська. Чи є хоч якісь можливості виїжджати звідти, покидати цю окуповану територію і не піддаватися постійному тиску з боку так званої окупаційної влади?
— Можливості такі є.
Вони і з боку української влади також підтримані певним чином.
Головне — це зберегти своє життя, сконцентруватися на збереженні тієї інформації і даних, які ви можете не передати окупантам, тобто залишити при собі, і виїхати.
Такі можливості є. Ми знаємо про роботу, яка ведеться всередині цієї тимчасово окупованої території, є досить вдалі приклади. Та це досить небезпечно. Треба усвідомлювати, що необхідно подолати кілька блокпостів, фільтраційних заходів тощо. І просто навіть кілометраж дуже немаленький, тому що маршрут у такому разі вибудовується дуже складний.
Та щодо тих, кого можуть насильницьки залучити до тієї ж мобілізації в вороже військо, також є вихід: є можливість зберегти своє життя, а ще і бути корисним країні. Прийшовши до ворожого війська, проводити відповідну інформаційну кампанію щодо роз’яснення справжніх причин цієї війни, донесення справжніх наративів, які треба усвідомлювати тим, хто залучений у це військове дійство, зокрема і створювати певні диверсії, які дозволять вивести з ладу військові підрозділи, до яких будуть залучені такі мобілізовані.
— Думаю, це дуже небезпечно, не кожен може таким займатися, треба мати неабияку підготовку, як мінімум моральну, аби це робити. Зараз Оперативне командування Південь спостерігає певну активність авіації ворога. Це може означати загрозу нового ракетного удару по території України. Чи могли би ви пояснити, що це за активність, за якими ознаками ви визначаєте, що подібний новий масований ракетний удар є можливим?
— Так, він абсолютно є ймовірним, оскільки ми спостерігаємо і злагодження корабельного угруповання з авіацією, є певні спостереження за радіоефіром. Ми спостерігаємо і тимчасові зльоти та тренувальні перемовини авіації зокрема.
Така велика присутність кораблів-ракетоносіїв у Чорному морі теж є характерною ознакою, як правило, того, що ворог готовий завдати нового ракетного удару.
Вони вишукують нову тактику. Це очевидно, тому що масовані ракетні удари, де вони витрачали багато ракет, не мали того результату, на який розраховували, не задовольнили керівництво ворожих військ.
Відповідно, вони вишукують результативнішу альтернативу. Тому і запускають Шахеди, кулі-розвідники, тому і намагаються розрахувати, яким чином можуть завдати більш ефективного удару або хвилями, або точково, або багаточисельними точковими з паузами, чи все ж таки повторити масований ракетний удар. Треба бути готовими до будь-якого розвитку подій.
