Окупанти намагаються штурмувати північні околиці Бахмута з боку Хромово, аби перекрити трасу. Однак за даними наших армійців, у ворога почався снарядний голод, тобто відправляючи на штурм піхоту, її не прикриває артилерія, йдеться в ТСН.
На північній трасі до Бахмута переміщуються наші підрозділи, але дорога у вогневій досяжності ворога. Тому знаряддя хлопців завжди напоготові, якщо треба швидко вгамувати ворожу артилерію. Просто під час знімання ТСН ворог почав обстріл у бік Часового Яру, тож бійцям доводиться швидесенько дати відповідь. Гармата випускає снаряди один за одним в бік ворога, прицільна стрільба приглушує будь-який наступ.
Бійці констатують, є влучання в 5 цілей, значить якийсь час буде тихо на передовій. Будь-яку таку хвилину використовують піхотинці аби відпочити. Саме на цих хлопцях і тримається перша лінія оборони Бахмута. У сирій землі тримали оборону міста два тижні поспіль. Настільки втомлені, що сплять покотом.
Дмитро пакує рюкзак, бо сьогодні перший бойовий вихід під Бахмут. “Головне - це БК. Клейонка, шапка, серветки і гранати. В бруд лягать не дуже зручно і якщо мороз,
то клейонка, казали хлопці, ти розрізав її, одним вкрився, і більш-меньш якесь термо-тепло тримає”, - розповідає боєць, який нещодавно мобілізований.
Каже, з початком великої війни кілька разів його завертали з військкомату додому. Повістку принесла теща, у день народження Дмитра. “Теща моя люба, принесла повістку. Коли не прийшла повістка: “Як це так? Всім приходять, а мені нє". Непорядок”, - розповідає з усмішкою захисник.
Тепер із начищених автоматом Дмитро рветься у бій. Каже, і не лячно, що боронити доведеться найтяжчий напрям на лінії фронту, бо є заради кого. “Головне, щоб дома все було добре, а тут ми справимся, ми обіцяли дома, що ми їх як гусей звідси поженемо, гей-гей, і нікого тут не буде. Скоро будем дома. Ще трошки. Все буде Україна”, - переконує Дмитро.
Читайте також:
Мама загиблого бійця здійснила мрію сина: в Харкові відкрилась кав’ярня пам’яті
