Міжнародний кримінальний суд у Гаазі відкриває дві справи про військові злочини росії: яких російських воєначальників Київ винуватить у масових смертях в Україні — від Бучанської різанини та геноциду у Маріуполі до численних ракетних атак по містах?
Україна уже зібрала сотні досьє, назвавши підозрюваними понад 600 росіян – зокрема й високопоставлених політичних і військових чиновників, включно з міністром оборони рф Сергієм Шойгу, пише у своєму огляді The Guardian.
The Page пропонує стислий переказ матеріалу із зазначенням імен російських воєнних злочинців.
Маріупольський різник Михайло Мізінцев
За даними української влади, в Маріуполі під час повномасштабного вторгнення росії в Україну було вбито щонайменше 22 тис. людей.
Руйнування міста порівнюють із блокадою Алеппо в Сирії, яке також перетворилося на купу уламків від російських бомб у 2015 році.
Обома російськими кампаніями керував генерал-полковник Михайло Мізінцев, російський військовий чиновник, проти якого в березні 2022 року британський уряд ввів санкції, посилаючись на його роль у бомбардуваннях обох міст.
Мізінцев став першим керівником Національного центру управління обороною росії та керував будівництвом імпозантного командного центру, розташованого в самому серці Кремля.
Джерела видання повідомляють, що Мізінцев має тісні зв’язки з начальником Генштабу російської армії Валерієм Герасимовим.
За словами військових експертів, у Маріуполі він скористався досвідом, отриманим у Сирії, де спостерігав за жорстокими бомбардуваннями, які знищили більшу частину Алеппо.
Як і в Алеппо, Мізінцев спочатку відрізав українські сили від їхніх ліній постачання, а потім стиснув їх вулицю за вулицею, тоді як відбувалися невибіркові бомбардування, не дозволяючи цивільним залишити місто. В результаті генерал-полковник отримав прізвисько «Маріупольський різник».
Ще одне імʼя, що спливло під час геноциду у Маріуполі та повʼязане з Сирією — це 61-річний Юрій Ставицький, начальник інженерних військ збройних сил росії. Найбільш відомий він тим, що керував розмінуванням Пальміри.
Як командир підрозділу збройних сил рф він брав безпосередню участь у повномастабному вторгненні в Україну у 2022 році.
Касетне бомбардування Харкова: хто такий Олександр Журавльов
Північно-східний район Харкова став одним із найбільш постраждалих від російських окупантів районів міста.
Хвостові кільця касетних бомб РБК-500 і фрагменти 300-мм касетних ракет «Смерч», заборонених більшістю країн світу, але не росією, згідно з Конвенцією про касетні боєприпаси 2008 року, були знайдені в районах, де не було військового персоналу та військової інфраструктури.
Центр інформаційної стійкості (CIR), незалежне некомерційне соціальне підприємство, яке займається викриттям порушень прав людини, не лише визначило, де саме використовувалися касетні боєприпаси в Харкові та звідки вони стріляли з росії, а й назвало командира, відповідальнного за ті вибухи.
Його імʼя — Олександр Журавльов, генерал-полковник, який допомагав Мізінцеву під час бомбардування Алеппо у 2016 році.
В росії 57-річний Журавльов був призваний радянським офіцером у 1980-х роках, тричі командирувався у Сирію і був удостоєний звання героя російської федерації.
За численними даними, Журавльов був єдиним високопоставленим російським офіцером,
який міг підписати наказ про обстріл Харкова ракетами «Смерч» із російського Західного військового округу в Бєлгороді.
Після несподіваного контрнаступу української армії, яка відбила майже всю Харківщину та відкинула росіян до кордону, Журавльов був звільнений Кремлем і замінений генерал-лейтенантом Романом Бердніковим.
Серія ударів по Україні: хто такий Олег Тимошин
27 червня з російської авіабази Шайковка в Калузькій області піднявся російський стратегічний бомбардувальник Ту-22М3 з протикорабельною ракетою великої дальності Х-22, яка була запущена над територією Курської області.
О 15:52 бомба впала у великий торговий центр «Амстор» у місті Кременчук, перетворивши будівлю на купу палаючого уламку та вбивши щонайменше 20 людей. За даними української прокуратури, удар завдав 52-й бомбардувальний авіаційний полк, яким зараз командує 51-річний полковник Олег Тимошин.
Спецслужби України також звинувачують Тимошина в причетності до ракетного удару по житловому будинку у Дніпрі, в результаті якого загинули щонайменше 44 людини.
Про Тимошина відомо мало або взагалі нічого.
За даними деяких відкритих джерел, він навчався в Тамбовському вищому військовому авіаційному училищі льотчиків і був призначений командувати полком після смерті свого попередника полковника Вадима Бєлослюдцева у 2019 році.
Безпосереднім начальником Тимошина в ланці командування є Сергій Дронов, головнокомандувач ВПС росії, відповідальний за всі військові операції в Україні.
Дронов, народжений у сільській місцевості на сході України, вперше служив пілотом під час російської чеченської війни 1994 року. Він зробив собі ім’я через два десятиліття, керуючи російськими військово-повітряними силами під час їх інтервенції в Сирії, де Москва значною мірою покладалася на підтримку авіації, а її літаки здійснювали постійні нальоти.
Цікаво, що Дронова звинувачують у надзвичайній корумпованості. Наприклад, у 2021 році Дронов оголосив, що ВПС отримають понад 60 нових і 200 модернізованих літаків, також повідомлялося, що до початку вторгнення 2022 року в Україну росія мала понад 700 винищувачів, тоді як, за повідомленнями Києва, в них було лише близько 64 винищувачів.
Нездатність Москви домінувати в небі викликала сумніви щодо компетентності Дронова та підозри щодо його участі у корупції.
Бучанська різанина: різник Азатбек Омурбеков
Коли росіяни відійшли з Київської області на початку квітня минулого року, вони залишили за собою гігантське місце злочину. У місті Буча вилучено близько 458 тіл, похованих у десятках братських могил. Під завалами будівель у Бородянці та Гостомелі знайшли ще сотні трупів мирних жителів.
Серед осіб, зазначених у чорному списку російських військових злочинців, є 40-річний Азатбек Омурбеков, який очолював війська, ймовірно, відповідальні за вбивства, зґвалтування та катування мирних жителів, серію звірств, через які його прозвали «різником Бучі».
Омурбеков, уродженець тоді ще радянського Узбекистану, зараз служить на посаді командира 64-ї окремої мотострілецької бригади. У 2014 році його нагородив за «відмінні заслуги» тодішній заступник міністра оборони рф Дмитро Булгаков.
Де він зараз знаходиться, невідомо. Деякі джерела повідомляють, що після відступу з Київської області Омурбеков перекинув своїх солдатів до Білорусі. Однак за іншими даними, він згодом дістався Бєлгорода, звідки приєднався до інших полків у операціях на Харківщині.
У російському військовому командуванні Омурбеков, як і всі старші офіцери, дислоковані в Україні, слідував наказам Олега Салюкова, генерала армії та нинішнього головнокомандувача сухопутними військами росії. Під його контролем перебувають майже всі московські батальйони, які ведуть артилерійські дії та вторгнення в села.
У свої 67 років Салюков є одним із найстарших високопоставлених чиновників російської армії. Він найбільш відомий у росії тим, що очолював щорічний парад Перемоги на Червоній площі в Москві.«Якщо ви хочете зробити кар'єру в армії, ви повинні отримати згоду Салюкова», — каже також джерело, що раніше працювало в Міноборони рф.
