Передаємо максимально близько до прямої мови, бо по іншому сказати важко.
Проблеми ТероборониНа фронті, трапляється нарікають на те що підрозділи Територіальної оборони, які є частиною ЗСУ,не так добре воюють , як інші частини і це проблема. Ми спочатку запитали про це. Далі пряма мова:
Не вся ТрО однаково хуйова,є хороші підрозділи, незгірш за сухопутку. Ключова проблема - взаємодія. Як відбувається у нашій бригаді: нас починає крити ворожа арта, ми передаємо приблизні координати, звідки працюють орки і за 10-15 хвилин наша бригадна арта робить з них русскій фарш. Це в ідеалі, інколи пройобують, але механізм такий.
Коли позиції тероборони починають крити артою, вони панікують, їм відповісти нічим, взаємодії з сусідами немає і вони тікаютьВ ТрО своєї арти немає, вони часто навіть не знають, як її викликати, не знають хто їхній сусід. Чому так? Бригада дбає про своїх і не хоче ще морочитись з ТрО. Офіцери думають десь так: “ТрО ліниві пасивні - авось якось пронесе”. Коли позиції тероборони починають крити ворожою артою, вони панікують, їм відповісти нічим, взаємодії з сусідами немає і вони тікають.
Взаємодія із сусідами Ми, щоб з ними взаємодіяти, зробили спільний командно-спостережний пункт (КСП) і координували всі дії.
Але командири часто забивають на взаємодію. От стоїть взвод, в нього є район оборони від і до. А хто сусід справа, хто зліва і які в них вогневі засоби знає приблизно або й взагалі на рівні "отам наші".
Тут командиру треба виявити ініціативу. Я приїхав на нову позицію, питаю взводного: “А хто на тому краю посадки?”. "Кажись мотопіхота і правосєки", - відповідає.
Ясно, йду до них знайомимось, ділимо сектори, влаштовуємо спільне чергування з двома раціями - наша і їхня і все збсь, люди не так вимотуються, вони знають, що ми криємо ПТУРом дорогу, вони відсікають з АГС піхоту.
Так можна воювати, а якщо забити на взаємодію, то сусідів виріжуть і вас в жопу виїбуть - були такі прецеденти.
Після того, як робили спільний контрольно спостережний пункт у тероборони одразу стало менше втратПісля того, як робили спільне КСП у тероборони одразу стало менше втрат.
Все залежить ініціативи командира на місці. Поганий комбат думає так: "я відповідаю за свій батальйон,
а решта їбісь воно конем". А безголових офіцерів дохуя. Я десь двічі на тиждень розрулюю косяки п'яних командирів. Лейтенанти-капітани просять: "Прикрий, щоб комбат не дізнався".
Хороший налагодить взаємодію.
Передача позиційЩе тонка річ - передача позицій. Наприклад, нас міняє інша бригада. Ми лишили на позиціях трьох розвідників, які всю ніч провели з нею і лише потім вийшли.
Погана передача позицій: “Привіт, пацани, підари (так на фронті називають ворогів - ред) там, зліва наші, всьо пока”. Підари ж як правило в курсі, що йде заміна і починають пробувати наступати. Новенькі лякаються і тікають. Якщо бійці, які зайшли на позицію будуть знати всі стежки-ходи, точки, їх важко вибити.
Що відбувається на рівні штаба я не знаю. Із штаба бригади може бути команда: “увійти у взаємодію із сусіднім підрозділом”. Комбат доповідає: “Увійшли”. Насправді - хуй.
“Не пиздіть, я з дрона бачу, що ви не стріляли”Ось анекдот з життя про виконання вказівок. Комбат по рації: “Відпрацюйте з ДШК (крупно-каліберний кулемет — ред.) посадку зліва”. Ті в рацію: “Відпрацювали”. Комбат:
“Не пиздіть, я з дрона бачу, що ви не стріляли”.
Як це змінити?Це мають знати люди з військовою освітою. Я скажу свою сержантську думку. 1. Серйозно працювати над взаємодією підрозділів, які стоять поруч. 2. Займатися морально-психологічною підготовкою бійців, на неї забивають замполіти. Треба людей підготувати, що буде страшно, і має бути алгоритм дій, що робити коли людям стає страшно. 3. Вимагати, щоб зв’язок на позиціях був налагоджений нормально.
На полігоні вчать бігати за БМП, це потрібно. Але якось випадає з поля зору перевірка на стресостійкість. Варто застосовувати більше світлошумових ефектів бою. Тактична підготовка у нас задовільна. А момент: “Ваш солдат налякався, в нього шок, ваші дії?” відсутній.
І треба мабуть і просту піхоту, як роблять під час підготовки спецназу, возити в морг, показувати трупи, щоб трохи звикли.
Замполіти зайняті папірцями, розсилають зведення Генштабу, патріотичні листівки - це і на п'ять копійок не треба, все це є в інтернеті. А мій знайомий головсержант своїм дуже просто пояснив: “Хлопці вони кожного з нас хочуть вбити, тому до роботи”. І його бійці це пояснення кожен день згадують з вдячністю, і ніхто не тікає.
І ще додам, що той закон, який всі кляли (про посилення відповідальності військових за невиконання наказу - ред), працює. У нас в батальйоні двох панікерів відправили у дисбат (дисциплінарний батальйон) і все: охочих казати: “Я їбав, я не піду”, - не стало.
