Річниця вигнання російських окупантів з Київщини — це подія загальнолюдської ваги, але зрозуміло це стало зараз, коли минув час
Звільнення Київщини — це остаточне завершення «Плану Київ за три дні», на якому, власне, і базувалася сама ідея вторгнення російських окупантів в Україну. І, очевидно, саме на цьому плані трималася ідея подальших геополітичних звершень кремля.
Згадаймо ультиматуми Путіна перед початком повномасштабної війни. Там він висував претензії на спадок усього «Варшавського блоку», і, мабуть, мав серйозні плани ці амбіції втілити у життя. Наприклад, мобілізувавши усіх українців (за зразком «ДНР») та кинувши їх атакувати кордони НАТО із «заградотрядами» за спинами. Розуміючи, наскільки вони там у Кремлі божевільні, усвідомлюєш повну реалістичність подібних планів.
Але з ними було покінчено. І це, очевидно, мало наслідки далеко за межами України.
Приміром, Китай, який зараз залишається ледь не єдиним серйозним партнером Росії, схоже теж мав серйозні плани на Тайвань, але поки що не поспішає їх реалізувати. Мабуть, у тому числі і тому, що побачив на прикладі агресії Росії в Україні,
що: 1) їхній основний «союзник» у протистоянні Заходу — слабкий; 2) цей «союзник» у критичній ситуації не лише не допоможе, але і вимагатиме витрачати на себе різноманітні ресурси. Все це не могло не вплинути на плани Китаю, які, очевидно, будуть капітально переглянуті з врахуванням чужого досвіду.
Ще півтора роки тому вимальовувалася досить серйозна «вісь зла»Загалом, ще півтора роки тому вимальовувалася досить серйозна «вісь зла», у якій основне місце займали РФ та Китай, і вони цілком могли об'єднати довкола себе низку партнерів. Чим не новий «Антидемократичний пакт»? Але один елемент цього «пакту» виявився не дуже сильним.
Візит Сі до Москви показав, що тепер плани Китаю трансформуються, і вчорашній «ключовий союзник» стає «молодшим партнером» або сателітом. Він все ще потрібний і корисний, але вже не як якась сила, а суто як джерело ресурсів. На більше вони вже претендувати не можуть.
Відповідно, і зовнішньополітичні питання Китай, мабуть, буде вирішувати не так, як планувалося ще вчора. Без особливої ролі фактору Росії. Чи наважаться вони за таких умов на самостійні геополітичні авантюри? Питання складне, але видається, що це все точно зсунеться по часу.
Текст опубліковано з дозволу автора
Оригінал
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Погляди NV
