Ми продовжуємо показувати, як виглядають міста і села півдня України, які понівечила війна. Цього разу ми відвідали невеличку Широківську громаду у Миколаївській області. До початку війни це була, мабуть, одна з найменших громад не лише в Миколаївській області, а й по всій Україні - Широківська громада. Всього 7 невеличких сіл і менше чотирьох тисяч населення загалом - ось і вся громада, що розташована на шляху від Миколаєва до Снігурівки. Це села Поляна, Степове, Широке, Любине, Новопетрівка, Покровське і Червона Долина.
Такий малий розмір громади пояснюється дуже просто. Саме тут розташована основна частина і, головне, офіційно зареєстрований та сплачує державі податки, агрохолдинг "Нібулон".
iframe allow="accelerometer; autoplay; clipboard-write; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture; web-share" allowfullscreen="" frameborder="0" height="480" src="https://www.youtube.com/embed/o9sW3UqkjRk" title="Зруйнована Миколаївщина: села Широке і Червона Долина. 8 місяців на лінії фронту." width="100%">
Під час війни громада опинилася на майже 8 місяців на лінії фронту.
Два села з трьох, що найбільші - Широке та Червона Долина опинилися відразу за позиціями ЗСУ - фактично відразу за лінією фронту, за "передком". Ці села жили з березня по середину грудня під постійними обстрілами, без світла, без артезіанської питної води та без підвозу продуктів.
Як нам розповідає голова громади Сергій Пересунько, з 22 березня і по 14 листопада 2022 року тут йшли активні бойові дії. Росіяни майже безперервно обстрілювали і українські позиції, і села за ними. Одного дня, за словами Сергія, за кілька годин, сидячи у підвалі, він нарахував 98 "прильотів" снарядів та мін.
Але найбільші пошкодження завдали два авіаудари, які росіяни 22 та 25 березня цілеспрямовано здійснили по селам Червона Долина і Широке.
У Червоній Долині вщент зруйнована школа від прямого влучення авіабомби, поруч з нею - величезна, зараз закидана гілками, воронка від вибуху ще однієї бомби. Іншим влученням розбито дитячий садок. Зруйновано та пошкоджено багато приватних житлових будинків. Загалом же у селі знищено біля 60% всієї забудови.
Зруйновано і величезний коплекс зі зберігання та переобки агропродукіії " Нібулона".
Набагато гірше у селі Широке, яке було ще ближче до лінії фронту. Тут взагалі зруйновано та непридатне до відновлення 95% всіх будівель. Однак саме тут громада власними силами та за допомоги благодійних фондів і волонтерів почала відбудовувати будинок культури для того, щоб розмістити в ньому дитячий садок та початкову школу.
Дещо краще ситуація у селі Новопетрівка - воно було окуповане і не зазнало таких руйнувань. "Справа в тому, що українські військові не обстрілювали села, вони дуже точно і влучно знищували окупантів на їх позиціях і не руйнували будівлі" - пояснює Сергій Пересунько.
Зберігається мінна небезпека. Навколишні поля, лісопосадки та навіть значна частина присадибних ділянокдосі заміновані чи містять нерозірвані боєприпаси. Сапери працюють, та ще у березні на території громади траплялися випадки підриву на мінах автівок.
Однак, ситуація дещо покращується та налагоджується. Ще у лютому, коли авто вперше побував у Широківській громаді, тут мешкали загалом всього біля 1200 чоловік - інші виїхали під час бойових дій, не працювали крамниці, лише щойно відновили електропостачання. А вже у кінці квітня населення громади становило до трьох тисяч чоловік - люди повертаються. У Червоній Долині вже працює пара крамниць, є Старлінк, що забезпечує зв'язок. Завдяки волонтерам, в тому числі фонду "Буджак Реліф", громада забезпечується паливом, продуктами, генераторами, будівельними матеріалами тощо.
А на подвір'ї зруйнованої школи чуино дитячий гомін - попри все, хлопці вже грають у футбол.
