Пригожин так і не виконав свою погрозу про відхід від Бахмута, що свідчить про те, що він розуміє свою залежність від Міноборони РФ. Так, шантаж російського МО не дав лідеру ПВК "Вагнер" очікуваного результату.
Про це повідомляє Інститут вивчення війни (ISW). Пригожин шантажем намагався змінити пріоритети міноборони Росії щодо наступу на Бахмут, щоб самому здобути перемогу в місті, використовуючи підготовку російських військових до української контратаки.
З цією метою він висловлював критику щодо чиновників, відповідальних за розподіл боєприпасів та заявляв про їх безглузде зберігання снарядів, що спричинило до значних втрат російських найманців у боях. Водночас як пише ISW, російське Міністерство оборони наразі намагається розумно зберігати обмежений запас боєприпасів для відбиття українського контрнаступу.
Так, своїм шантажем Пригожин хотів, аби МО Росії повністю виконали його вимоги, попри ризик втратити власні цілі на користь регулярних російських сил. Пригожин вважав, що Суровікін сприятиме йому у цьому питанні та повпливає на Міністерство оборони Росії,
щоб ті відповіли на вимоги Вагнера. Однак, він не зміг з'єднатися із Суровікіним, що може свідчити про те, що ватажок головорізів не має такого значного впливу в російському Міноборони, як він думав.
Так у відповідь на шантаж у Міноборони РФ "Вагнеру" погрожували держзрадою у випадку якщо їх сили будуть виведені із Бахмута. Ймовірно, це й було однією з причин, чому він так і не виконав своїх погроз.
Як повідомляє ISW, також Пригожин обвинувачував інші російські нерегулярні формування у великих втратах і повільному темпі просування у Бахмуті. Таким чином він хоче підірвати довіру до інших російських ПВК та видати "Вагнер", як єдиний компетентний силовий підрозділ, що діє в цьому районі.
Раніше у ГУР розповіли, що заяви власника ПВК "Вагнер" Євгена Пригожина щодо"снарядного голоду" мають штучний характер, хоча протистояння між ним і начальником генштабу РФ Валерієм Герасимовим дійсно існує.
Раніше OBOZREVATEL повідомляв, що генштаб РФ обмежив "Вагнер" у боєприпасах, аби зеки не могли воювати ефективніше за регулярні війська. Так, воєнні генерали та командир найманців давно вже воюють не за Бахмут, а міряються між собою.
