Джерело: Washington Post.
“Бувши професійним військовим, Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний правильно оцінює ситуацію і знає, що його армія має лише дві основні переваги при переході від оборони до наступальних операцій: вибір часу і місця наступу. Він чудово розуміє, що, кинувши десятки тисяч українських солдатів проти російських сил, які протягом не одного місяця готували оборонні позиції, їх не можливо буде відкликати”, – пояснив Гертлінг.
На його переконання, Залужний спільно з іншими командирами української армії готували весняний контрнаступ ЗСУ місяцями, а можливо навіть з літа минулого року, одразу після успішної наступальної операції на Харківщині. Йому довелося аналізувати звіти розвідки, стежити за російськими позиціями, націлюватися на ворожі штаби і запаси та сигналізувати бійцям опору в тилу ворога.
“Проте, найскладніше, що потрібно було зробити Залужному, це синхронізувати поточну мобілізацію зі своїми союзниками, які тренували та навчали українських армійців в різних куточках світу. Далі Головнокомандувач ЗСУ повинен був організувати перекидання цих сил назад в Україну,
а вже згодом і на плацдарми поблизу місця, де українська армія планує розпочати контрнаступ. Це взагалі майже непосильне завдання, яке важко виконати навіть найкращому командувачу”, – наголошує Гертлінг.
Після інтеграції щойно навчених українських військових назад у своє командування і розміщення підрозділів вздовж фронту для потенційного наступу, Залужний повинен почати втілювати розроблену стратегію.
Наступальні операції потребують більше сил, маневреності, точності прицілювання і ведення вогню, а також довших і більш захищених ліній постачання озброєння та живої сили. Дотепер українська армія не виконувала нічого подібного в такому масштабі.
“З власного досвіду підготовки та ведення бойових дій можу лише сказати, що навіть досвідчені війська стикаються зі складністю зосередження всієї бойової міці у декількох вирішальних точках атаки. Проте українська армія не має вибору, вона повинна реалізувати це. За моїми прогнозами, у межах контрнаступу Залужному вдасться звільнити більшу частину – якщо не всю – територію, окуповану росіянами”, – резюмував генерал.
Додамо,
українським силам вже вдалося витіснити російські підрозділи на околицях Бахмута (Донецька область) на декілька кілометрів, проте в самому місті ситуація й досі дуже складна. Бахмут, на переконання українських солдатів, залишається “місцем небаченої раніше жорстокості”.
Тим часом заступниця міністра оборони України Ганна Маляр повідомила, що українські війська поступово просуваються у двох напрямках у передмісті Бахмута. За її словами, через активні бойові дії не можливо надати точну інформацію про стан боїв, проте посадовиця запевняє, що українські військові “знищують ворога і вже взяли багато полонених”.
Протягом останнього тижня, як розповіли українські військові, росіяни вдавалися до використання запалювальних боєприпасів, щоб витіснити їх з позицій. Воїни ЗСУ стверджують, що ці бомби – це фосфорні боєприпаси, заборонені міжнародним правом для використання проти цивільного населення, але не проти військових об’єктів. Відомо, що вони можуть горіти з температурою понад 760 градусів за Цельсієм. За інформацією британських розвідників, найманці ПВК “Вагнер” продовжують поступово очищувати позиції ЗСУ у центрі Бахмута. Своєю чергою, українські бійці досягли прогресу на флангах міста.
14 травня міністерство оборони Росії визнало, що двох офіцерів старшого командного складу було ліквідовано на сході України, коли сили Києва відновили спроби прорвати російську оборону в охопленому бойовими діями Бахмуті.
Станом на 13 травня Збройні сили України продовжували контратаку в районі міста Бахмут Донецької області на тлі заяв про подальші здобутки на південний захід від міста.
