Вміння українських військових інтегрувати передову зброю та нові технології постійно дивує не лише супротивника, але й партнерів та союзників на Заході
Війна з однією із найбільших армій світу триває більше 13 місяців, але українські збройні сили дечим постійно виділяються – своїм вмінням адаптуватися. Знову і знову, Україна швидко реагує на нестійку динаміку бою і використовує нові технології щоб зіграти на помилках Росії собі на користь. Попри свій обмежений досвід, українські бійці швидко перейшли від ракетних комплексів «Джавелін» та «Стінгер» до набагато складнішої високомобільної артилерійної ракетної системи (HIMARS). Її використовували для нанесення ударів по російських командних центрах, техніці та складах боєприпасів. Українці все більш творчо використовують воєнні і цивільні безпілотники. А ще, хоча це не перша війна в соцмережах, вони дають світу майстерклас з ефективних інформаційних операцій в інформаційну еру. Українці настільки розвинулись технічно і тактично, що продовжують діяти на відчутті імпульсу, попри те, що лінія фронту була заморожена кілька місяців.
В той час російські сили не дуже відкриті до нових тактик чи технологій. З поганим керівництвом та жахливим бойовим духом, російські військові ледве пережили свою невдалу спробу захопити Київ у лютому 2022 року і докладають величезних зусиль щоб скоригувати свою стратегію і зробити якісь висновки зі своїх помилок. І це попри значну тямущість, яку вони показали на Сході України у 2014 і в Сирії у 2015 роках. Хоча російське керівництво і внесло деякі корективи задля покращення координації на місцях і вирішення логістичних проблем, нині основна стратегія Кремля це, переважно, покладатися на перекидання величезної живої сили і обстріли – повільний і дорогий підхід, що навряд чи вселяє якусь довіру. Дивлячись на такі справи, деякі західні експерти припускали вірогідні небачено жахливі сценарії: приречений весняний наступ росіян, великомасштабний заколот військових чи навіть крах режиму російського президента Владіміра Путіна.
Простіше кажучи, рівень умінь адаптуватися і став ключовим фактором, що визначає хід війни. Західним аналітикам швидка тактика України дає основу уявлення про конфлікт,
в тому числі і можливі майбутні зміни у війні. Але оскільки лінія фронту загострюється, важливо враховувати межі адаптації. Для союзників України буде надзвичайно важливо зрозуміти, як саме цей процес посприяв таким визначним успіхам, а також применшити очікування щодо можливих досягнень наступних місяців.
МАЙСТРИ ПЕРЕВТІЛЕННЯ КИЄВА
Здатність України до адаптації особливо вражає, якщо згадати недавню історію. Українські військові потерпали від недостатнього фінансування, їм не вистачало навичок, а корупція нещадно калічила, через що і не вдалося дати відсіч сепаратистам під підтримкою Росії на Донбасі у 2014 році і повернути втрачені позиції. Однак, з того часу збройні сили України піддалися значним, хоча і неповним реформам для професіоналізації війська і модернізації військового обладнання. Ці зусилля окупилися у 2022 році. Хоча керівництво України спочатку скептично поставилося до розвідданих США та інших міжнародних партнерів, які вказували, що Росія планує напасти на Київ, українські військові розробили плани на випадок непередбачуваних обставин за декілька місяців до вторгнення і попри неочікувані масштаби наступу,
збройні сили України швидко оговтались після російської кампанії шокувати і жахнути. Потім у квітні 2022 Росія перенесла війну на Донбас, там де відкрита місцевість і коротші логістичні шляхи здавалися сприятливішими для Москви. Українські сили змогли еволюціонувати: відмовилися від нерівномірної повстанської тактики, яка допомогла захистити Київ, і перейшли до іншої, придатної для ведення звичайної повномасштабної війни. До кінця літа Україна швидко відвойовувала втрачені території.
Також здивувала здатність України швидко інтегрувати нові технології у свою роботу. Десятки країн почали відправляти Україні високотехнологічну західну зброю і спорядження, але з передової повідомляли, що українським бійцям не вистачає підготовки і досвіду для їх використання і що проблеми були взагалі у логістиці і техобслуговуванні скількох різних систем. Тим не менш, попри ці труднощі, українські бійці швидко звиклися із сучасною іноземною зброєю, амуніцією і технікою. В кінці серпня та вересні успішне застосування Україною HIMARS – передових мобільних ракетних установок, які Вашингтон почав поставляти в червні 2022 року,
– допомогло витіснити росіян з Харкова і кількох регіонів Херсонщини. Українці також навчилися обманом захищати HIMARS від атак російської артилерії та авіації – наприклад за допомогою дерев’яних копій-приманок, а ролі і місцезнаходження операторів зберігалися у суворій таємниці. Американські воєнні інструктори визнали, як швидко українські солдати освоїли передові західні системи, в тому числі ракетні комплекси Patriot, які Сполучені Штати пообіцяли Україні.
Українські військові також продемонстрували новаторський та експериментальний хід думок у використанні безпілотників. Оскільки останні місяці у війні все більше переважали артилерійні і ракетні обміни, українські підрозділи інтегрували оперативні групи безпілотників з роботою артилерії, щоб точніше робити складноприцільні удари, а також допомогти з прицілом в режимі реального часу і зі збором цілей для майбутніх атак. Українські сили оснастили великі турецькі безпілотники Bayraktar TB2 ракетами з лазерним наведенням, щоб доповнити свої розвідувальні можливості. Вони також використовують невеликі розвідувальні безпілотники,
такі як Mavic китайського виробництва, і навіть оснастили деякі з них щоб скидати невеликі протипіхотні гранати.
Президент України Володимир Зеленський безупинно закликав західні держави надати воєнну допомогу. Тим не менш, керівництво держави також визнало наскільки значуща пряма допомога з боку міжнародних виробників передових технологій. Одразу по вторгненню, після прямого звернення до Ілона Маска у Твіттері, уряд зміг забезпечити доступ військовим до супутникової інтернет-системи SpaceX’s Starlink і терміналів, які зберегли їхні зв’язки у таємниці, навіть попри регулярні російські удари по комунікаціям. Багато інших компаній, в тому числі Microsoft, Palantir, Planet, Capella Space та Maxar Technologies також працювали через західних посередників або напряму з Києвом, надаючи дані, обладнання і різноманітні технологічні ресурси для воєнних потреб. У квітні 2022 року Wired повідомив, що американська компанія Primer (спеціалізується на впровадженні штучного інтелекту (ШІ) аналітикам розвідки) поділилася технологією машинного навчання з Україною. Як повідомляє компанія,
українські військові використовували алгоритми ШІ для автоматичного захоплення, розшифровки, перекладу і аналізу російських воєнних повідомлень, які перехоплювали на незахищених каналах.
Звісно потрібно старанно вивчити українські доповіді з використання нових технологій країною. У Києва є чіткий стимул підкреслювати вплив передових західних систем на свої воєнні справи щоб спонукати Сполучені Штати і їхніх європейських партнерів продовжувати таку підтримку. За відкритими джерелами складно оцінити застосовує Україна ці технології широко, чи лише в деяких випадках. Тим не менше, точно, що на відміну від свого ворога, Україна змогла робити висновки і зреагувати на несподівані та нестабільні умови на полі бою.
ВТРАЧЕНІ ІННОВАЦІЇ МОСКВИ
Вторгнення в Україну минулого року це не вперше, коли Москва сильно недооцінює можливості та рішучість противника. У двох своїх перших війнах, у Чечні 1990-х років та Грузії 2008 року, Росія зіткнулася зі значними структурними і організаційними помилками, в тому числі підготовці, плануванні і обміну інформацією. Однак за останнє десятиліття російський уряд провів масштабну і високовартісну модернізацію війська.
А під час недавнього розгортання бойових дій в Сирії та на Сході України, російська армія виявилася більш здібною у використанні нових технологій і нових концепції у своїх операціях.
Дійсно, жорстке втручання Росії задля підтримки режиму Асада в Сирії описують як «випробувальний полігон» російських воєнних реформ. За джерелами уряду Росії, вони випробували близько 600 нових видів зброї та іншої воєнної техніки під час інтервенції в Сирії, 200 одиниць з яких урядовці називають «новим поколінням». Для прикладу, на початку сирійської кампанії у Росії був відносно обмежений набір розвідувальних безпілотників, після 2015 виробництво і застосування посилилося, і до 2018 року вона уже могла застосовувати близько 60-70 безпілотників на день у різних цілях на полі бою. Деякі з них використовували щоб створити мережу для розвідки і спостереження за всім театром бойових дій, зручну для передачі інформації про цілі і нанесення авіаударів.
Втручання Росії в Сирію також дозволило військовим експериментувати із інтеграцією людських і машинних ресурсів, включаючи використання роботів і безпілотних наземних транспортних засобів разом з регулярною армією.
Росія випробувала багато технологій, такі як БПА «Скарабей», які можна застосовувати для розмінування і очищення доступу до підземних споруд, і «Уран-6», більший дистанційно керований апарат, також здатний розміновувати. Ці експерименти не завжди проходили гладко: при першому випробуванні бойової задачі в місті більший БПА «Уран-9» мав серйозні проблеми зі зв’язком, навігацією і ураженням рухомих цілей. Але ці набіги дали цінну інформацію про те, як автономні системи на основі ШІ можуть допомогти солдатам на полі бою, і російські воєнні аналітики часто називають їх демонстрацією перспектив ШІ.
Як і в Сирії, так і на Сході України, російські військові змогли використати свої модернізовані засоби електронної боротьби, щоб порушити комунікацію ворога. Росія так часто вмішувалася в мобільну і радіо- мережі, ворожі безпілотники та GPS в Сирії, що голова Командування спеціальних операцій США назвав війну «найагресивнішим середовищем електронної боротьби на планеті». А під час війни на Донбасі у 2015 році генерал Бен Ходжес, в той час командувач армією США в Європі,
описував, як російські засоби радіоелектронної боротьби «повністю перекрили» зв’язок Україні та ефективно знешкодили її безпілотники. Американсткі воєнні аналітики також відзначають, що принаймні одного разу під час боїв на Донбасі російські сили змогли використати перехоплені сигнали мобільних телефонів для нанесення артилерійних ударів по українських солдатам.
Тим не менше, у війні з Україною цих інновацій помічають мало. За останній рік Москва відмовилась від такої кількості експериментів, які визначили її кампанії в Сирії та на Сході України. Хоча у російської армії є широкий спектр роботизованих і автономних технологій на різних стадіях розробки, вони, схоже, не хочуть чи не можуть використовувати такі системи у цій війні. Час від часу, аналітики на основі відкритих джерел виявляли нові високотехнологічні озброєння, яке використовує Росія, в тому числі і боєприпаси Куб-БЛА, розроблені для ідентифікації цілей за допомогою ШІ. Але доказів, що їх справді використовують мало і дехто висловлює сумніви щодо таких заяв. Російські війська також не добились значних успіхів у радіоелектронній війні та кіберопераціях,
у яких, як вважалося, вони мали перевагу.
В ході війни Росія внесла деякі корективи. На початку, після розгрому під Києвом вони перемістили свої ресурси на Схід України і сконцентрувалися на скромнішій цілі «звільнити» Донбас. Після кількох місяців під ударами українських HIMARS, російські війська все ж таки розосередили свої командні вузли та перемістили логістику та склади зброї за межі 130км зони дії. Коли живої сили і боєприпасів стало не вистачати, Росія звернулася за допомогою до іноземних партнерів, закупила іранські та китайські безпілотники, і, згідно розвідки США, навіть збиралася закупити ракети і артилерійні снаряди у Північної Кореї. Схоже на те, що російські сили забули наскільки вагома може бути гнучкість, яку вони здобули в Сирії.
МАРЖА ДОХОДУ
Вже понад рік надзвичайна здатність до адаптації змушує сили Києва продовжувати боротьбу. Не менш важливо і те, що країна запевнила своїх західних союзників, що її війська можуть далі використовувати нову зброю і технології, щоб зіграти на помилках Росії, повернути територію і не втратити високої мотивації.
Тим часом рішення Москви нікого не надихнули. Зазнавши величезних людських та технічних втрат, російські війська опинилися під величезним тиском щоб зберегти максимальну бойову ефективність. У них було не було змоги для експериментів з новими технологіями. Але що значать ці контрастні дії для ходу самого конфлікту?
Динаміка війни у найближчі місяці вірогідно буде залежати від весняного наступу Росії. Експерти будуть сперечатися про те, чи прагне російське керівництво таким чином захопити нові території чи просто скромніше закріпитися на досягнутому. Без сумнівів, увага і далі буде прикута до низького бойового духу та підготовки росіян. Однак зараз обидві сторони все більше окопуються вздовж доволі міцних ліній фронту, маловірогідно, що у цілодобовому циклі новин озвучать якісь нові зміни. Більше того, російська армія і далі може погано воювати, власне, вона дуже давно так робить. До того ж, Кремль уже декілька місяців займається переорієнтацією російської економіки і суспільства на затяжну війну і готує терпіти, коли Україні допомагатимуть з боку Заходу. І може коли західним аналітикам і оглядачам захочеться вирішити, що вміння українців адаптуватися допоможе їм у довготривалій перспективі, то важливо визнати, що вони протистоять значно більшій армії, режим якої готовий до будь-яких збитків.
Вміння українських військових інтегрувати передову зброю та нові технології постійно дивує не лише супротивника, а і їх власних партнерів і союзників на Заході. Але нові технології і зброя, якими б досконалими вони не були, навряд чи будуть вирішальними. Насправді складно говорити про вирішальний кінець у такій війні – ця перспектива досить малоймовірна у найближчому майбутньому.
