В інтерв'ю головній редакторці видання "ГОРДОН" Олесі Бацман командир батальйону "Свобода" 4-ї бригади оперативного призначення Нацгвардії України майор Петро Кузик поділився досвідом знищення найманців російської приватної військової компанії (ПВК) "Вагнер", визнаної міжнародною злочинною організацією."Ми причетні до знищення такого класу окупантів, як найманці, як ПВК "Вагнер". Ми, чесно кажучи, уже під кінець перестали їх сортувати: там, "Ахмат", "Вагнер", "Шторм", "Шторм Z" тощо, "Ліга"... Була тих шевронів уже купа. Але ми не єдині. Далеко не єдині. Але ми один із тих підрозділів, хто суттєво прорідив лави ПВК "Вагнер". По суті, вони в минулі наші ротації на нас почали й закінчуватися", сказав він.
За словами українського офіцера, "зараз деякі підрозділи вагнерівців довиконують ще якісь завдання, але вони відійшли".
"Я не думаю, що їх винищили під нуль, бо кадровий потенціал я маю на увазі зеків він безмежний у такій країні, як Росія. Тому вони відійшли, вочевидь, для переформатування набору нових ідіотів. А так так, "Вагнер" як структуру під Бахмутом було розбито.
І це було очевидно", заявив Кузик.
Він звернув увагу, що "скелет" ПВК, які планують операції, складається із професійних військових, але "загалом ними керує цивільна особа, яка заради політичних якихось своїх кон'юнктурних дивідендів перемолола на фарш десятки тисяч людей у бездумних штурмах погано підготовлених, погано спланованих".
"Там їх уже звуть "м'ясні штурми". Це пов'язано із ПВК "Вагнер". Коли вони гнали загонами на кулемети людей, коли просто для них було щастя здатися в полон, бо їх розстрілювали за невиконання наказу. Ну, це ганебна історія" бо до появи ПВК "Вагнер" у них якісь були пісні про офіцерів, були якісь розмови про поняття офіцерської честі, то вся російська армія і ведення, і манера їхньої війни вона опустилася до подільництва й рівня ПВК "Вагнер". Це просто, по суті, демонстрація російських сил", вважає Кузик.
За його спостереженнями, це раніше, за часів оборони Рубіжного 1 Сєвєродонецька Луганської області у ПВК "Вагнер" "був невеликий підрозділ добре підготовлених "найманців".
"Ми оцінювали: вони гідно рухалися, гідно штурмували. Ну,
було з ними складно працювати. А ті, хто вже... Вони вже десь на рівні Рубіжного, Сєвєродонецька і скінчилися. А ті, хто працював уже під Бахмутом, це нещасні люди, яких, там, задурили пропагандою, інформацією. Навіть якщо щось у них виходило, їм подавали так, що вони вважали себе професіоналами. Але на них було шкода дивитися. Бо як підрозділ... Ну, узяти в селі півтори вулиці й покласти на ній 2 тис. бійців за це розстрілювати командира треба. А вони цьому радіють. До того ж по всій Росії разом з ідіотами та пропагандистами. І це подають як певний успіх військовий. Тактичний вихід із нашого боку, заміновані позиції. Скочивши на ці позиції, відповідно, усе вибухнуло. Там в окопах фарш із вагнерівців, а вони радіють і в новинах діляться: "От ми взяли якусь СПшку". На жаль, ми не журналісти немає часу це все висвітлювати. Але отак коли послухаєш їх ну, з одного боку... Я ще не зовсім схибив до рівня професійного солдата Росії, тому мені навіть іноді шкода було", пояснив Кузик.
Комбат Кузик: Ділянку, яку обороняло 10 українських воїнів, росіяни атакували 10 танками одночасно. Схоже, вони вважали, що із цієї ділянки почнеться контрнаступ. Читайте повну версію інтерв'ю
