Самопроголошений білоруський президент Олександр Лукашенко хоче посилити свою армію найманцями з ПВК «Вагнера», які нещодавно вчинили заколот у РФ, а також врівноважити кампанію Кремля через «союзну державу» поглинути Білорусь. Про це йдеться у звіті Інституту вивчення війни (ISW).
На думку аналітиків, Лукашенко, ймовірно, бажає встановити жорсткий контроль над будь-якими силами «Вагнера», які прямують до Білорусі.
Диктатор підкреслив, що ПВК не відкриватиме вербувальні пункти в Білорусі, як це відбувалося в РФ. Водночас білорусам і, ймовірно, іншим громадянам буде дозволено вступати до структур «Вагнера» у Білорусі.
За словами Лукашенка, група «Вагнер» передусім виступатиме партнером з навчання та консультування білоруських військових.
Крім того, він зауважив, що найманці краще навчені, ніж білоруські військові, і що його солдати можуть отримати користь від великого бойового досвіду бойовиків.
Також Лукашенко заперечив твердження про те, що білоруська влада вже почала створювати польові табори для «вагнерівців». При цьому він заявив, що його країна створить табори,
якщо найманці того вимагатимуть.
Експерти припускають, що Лукашенко може спробувати використати «вагнерівців» у Білорусі, щоб зменшити накопичену структурну залежність своїх збройних сил від армії РФ у виконанні більш високих оперативних функцій.
Диктатор може використати «вагнерівців», щоб допомогти відновити втрачені можливості своєї армії, які значною мірою делегували західному військовому округу РФ.
Як зазначається, розформування білоруськими ЗС єдиного сухопутного командування у 2011 році фактично підпорядкувало білоруські сили західному військовому округу.
«Білорусь не має недавнього досвіду проведення великомасштабних операцій або організації навчань вище за рівень батальйону. Основним джерелом знань та досвіду Білорусі для більш високої оперативної діяльності є організовані Росією навчання, такі як регулярні навчання «Захід», «Щит Союзу» і «Непорушне братство», – йдеться у звіті.
Водночас фахівці не розуміють, наскільки успішними можуть бути ці оцінені зусилля. Аналітики підкреслили, що оперативне підпорядкування білоруських ЗС російському генштабу де-факто було реальністю протягом багатьох років, і змінити такі глибокі інституційні зв'язки буде складно, якщо взагалі можливо. Однак криза стабільності нового російського режиму, за оцінками експертів, може дати Мінську нові можливості.
