Із загальної кількості втрат в армії, найбільш болісно агресор сприймає втрату офіцерів. Якщо рядовий особовий склад можна формувати, як показує практика, з будь-кого, то з командирами так не вийде. Цю проблему агресор вирішив, як завжди, за своїм – у Росії вирішили відправляти старих людей на війну. Втім, це лише тимчасовий захід.
З червня 2023 року агресор втратив на війні двох генералів: начальника штабу 35-ї загальновійськової армії генерал-майора Сергія Горячова та командира 144-ї гвардійської мотострілецької дивізії, заступника командувача ПВО генерал-лейтенанта Олега Цокова. Серед інших офіцерів Росія також втратила заступника начальника бойової підготовки повітрянодесантних військ, полковника Андрія Стесєва та командира 123-ї гвардійської мотострілецької бригади полковника Дениса Іванова. Тільки за тими даними, які вдалося отримати журналістам, агресор втратив понад 2150 офіцерів за весь період повномасштабного вторгнення.
Крім командирів, загиблих у бою, російське військове керівництво звільнило командувача 58-ї загальновійськової армії генерал-лейтенанта Івана Попова та командира 106-ї гвардійської повітряно-десантної дивізії генерал-майора Володимира Селіверстова.
Попов стверджує, що його зняли з посади через те, що він “чесно і відкрито говорив про проблеми [російської] армії на фронті”.
Так чи інакше, у сукупності втрат серед офіцерського складу назріває цілком логічне питання - як Росія зможе заповнити такий необхідний і дорогий (у плані часу та коштів) ресурс, як кваліфіковані, досвідчені командири?
Зіткнувшись із нестачею кадрів, агресор розробляє жорсткіші інструменти примусу для призову на військову службу, а також майбутніх хвиль мобілізації – наприклад, багаторазове збільшення штрафів за ухилення від військової служби. Ця активність підтверджує, що Кремль усвідомлює проблеми призовних кампаній останніх років, а також мобілізацію, яку Росія не завершить з осені 2022 року. Проте всі ці зусилля безглузді за наявності серйозного дефіциту командирів, особливо серед молодшого офіцерського складу.
Загалом Росії не вдалося знайти вирішення цієї проблеми. Дефіцит молодших офіцерів виник задовго до 2022 року. Вже у 2018 році Міністерство оборони агресора намагалося організувати шестимісячну освітню програму для військовослужбовців-контрактників,
сержантів та інших унтер-офіцерів, які досягли 35-річного віку, отримали диплом громадянського вишу та бажають стати лейтенантами. Однак кількість охочих навчатися військової справи була дуже мало, оскільки більшість солдатів і сержантів не планували залишатися в армії надовго.
До кінця 2022 року знову відродилася ідея запровадження короткострокової підготовки офіцерів. Проте значних зусиль у цьому напрямі мало, оскільки кількість потенційних претендентів, логічно, стала ще меншою через війну в Україні.
Внаслідок цього агресор спробував знайти альтернативні методи поповнення кадрового дефіциту. Нещодавно, 18 липня, Держдума ухвалила законопроект, який з 1 січня 2024 року по 1 січня 2028 року підвищує вікову межу солдатів, сержантів запасу з 35–50 до 40–55 років залежно від вікової групи запасу. Законопроект також передбачає можливість укладання контрактів на службу в чинному мобілізаційному резерві для тих солдатів, сержантів та офіцерів запасу, вік яких від 50 до 70 років.
Таким чином, агресор намагається відправити на фронт все чоловіче населення країни, яке (поки що) старше 18 років.. Заповнювати офіцерський склад шляхом перепрофілювання радянської формації навряд чи вдасться, тому що цей прошарок населення вкрай рідко виходить навчити чогось нового. Виходить, нових офіцерів Росії дістати буде ще складніше, ніж нових солдатів.
