Майже щодня український Генштаб повідомляє про запеклі бої на південний захід від Бахмуту – і про нехай і незначне, але просування Сил оборони на цьому напрямку. 14 серпня заступниця міністра оборони Ганна Маляр повідомила, що ЗСУ звільнили близько 3 квадратних кілометрів за тиждень на цій ділянці фронту.
Яка ситуація під Бахмутом зараз? Як Росія намагається не допустити взяття символічного для себе міста в напівоточення? І хто з боку РФ намагається утримати тут рубежі? Про це в ефірі Радіо Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода) розповів офіцер секції S3, 3-го батальйону «Свобода» бригади швидкого реагування НГУ «Рубіж» Володимир Ращук (позивний «Артист»), який воює на Бахмутьскому напрямку.
– Володимире, можете трохи деталізувати, що відбувається зараз довкола Бахмуту?
– Продовжується пекло, як і було. Абсолютно не припиняються артобстріли. Все те, що вони (Росія – ред.) розповідали, що у них якийсь снарядний голод – це повна фігня. Дуже важка ділянка зараз у батальйону «Свобода», ми в абсолютно невигідному становищі. Майже щотижня відбуваються у нас танкові штурми плюс піхотні штурми,
але, тим не менш, ми дуже вдало їх відбиваємо.
Дуже потужно працюють наші пілоти, FPV-розрахунки. Хочу подякувати всім, хто донатить на FPV, тому що це реально дієвий засіб, який допомагає знищувати техніку: за останні пару місяців ми вже спалили 14 танків [військ РФ].
Я вважаю, що це непоганий результат, зважаючи на дуже непросту ситуацію. В принципі, батальйон «Свобода» дає нормальних «люлєй» на цьому напрямку. Хотілося б, звичайно, щоб держава в цьому трішки допомагала (з FPV-дронами – ред.), але поки що як є.
– Ви говорите про те, що ваш батальйон в не дуже вигідному становищі зараз перебуває. Можете пояснити, що мається на увазі?
– Дуже незручний ландшафт. Ми перебуваємо в низині, вони (російські військові – ред.) нагорі. Це сильно заважає нам в логістиці, сильно заважає в засобах БПЛА, тому що втрачаються горизонти, є певні труднощі з цим.
Плюс, ви самі розумієте, коли ти на висоті, це є домінанта. Тим не менш, перевага наша в нашому духові і в нашій техніці – маю на увазі БПЛА, засоби РЕБ. І професіоналізм хлопців – ми вже 1,5 роки воюємо, і трішечки навчилися.
Не даємо взагалі проходу [противнику].
До цього було важко, жоден батальйон не міг втриматися на цій ділянці. Коли ми зайшли, стабілізували, і просто так вже, як у себе вдома, ці «орки» не ходять. Тож, як на мене, ми дуже плідно попрацювали. І продовжуємо працювати.
– Зараз основні бої, я так розумію, за Кліщіївку йдуть, південніше Бахмуту?
– Вони (Росія – ред.) постійно міняють тактику. Вони такі щури, які намагаються знайти слабку ділянку, щоб туди залізти, або слабку шпарину. І який би там не стояв підрозділ, як тільки він дає слабину, вони туди і лізуть. Кліщіївка так, для них важлива, Курдюмівка так само – та по всій лінії фронту немає такої «папіросної» ситуації, коли ти сидиш і нічого не відбувається.
У «орків» теж дуже багато насправді БПЛА. Ті ж «Орлани», які вони постійно модифіковують, і SuperCam, і «Ланцети» – це дрони-камікадзе на кшталт «Шахедів», які по нас летять, тільки менші, вони
працюють по техніці. Так само у них є і FPV, так само у них є «мавіки». Вони розвиваються. Ще є велика проблема і перевага противника, що у них сильні засоби РЕБ, як великого радіусу,
так і окопні. Це дуже заважає роботі наших БПЛА – і розвідувальним, і ударним, і FPV.
Тому ще раз акцентую на тому, що треба на державному рівні це робити. Якщо ми не будемо це розвивати, – напрямок БПЛА, напрямок РЕБ-захисту, – сильної переваги не зможемо здобути. У «орків» це на державному рівні, і у них в цьому поки що є перевага певна. Але не дивлячись на це, їхні втрати просто непорівняні з нашими.
– А є в усіх цих умовах, які ви описали, – або паритет, або перевага росіян у повітрі в сфері БПЛА, стосовно ландшафту – є перспективи просування на тому напрямку, де ви зараз перебуваєте, чи реальна задача максимум – знищення живої сили противника і його техніки?
– Насправді є постійно. Там відбувається наступна історія – кожні два тижні «орки» міняються. На якій би ділянці ми не були, де б ми не стояли за всю війну, – два тижні, і у них відбувається ротація. Коли приходять нові, у них завжди задача – штурм. Штурм-штурм-штурм.
Вони так «методичкою» передають, – от танковий штурм. І постійно, коли заходять нові, вони залазять танками до нас. Міняються трішечки напрямки,
міняються трішечки їхні стратегії і тактики, але після цього обов’язково йде піхотний штурм.
Це дуже важко, – перевага у висоті це нереально важко, – тим не менш, наш батальйон «Свобода» відбив всі атаки, поки ми стоїмо. І вони вже перестають так вільно ходити, так вільно обстрілювати. Але все одно, просто щоб ви розуміли, від 50 до 150 пострілів на годину по нашому сектору з артилерії. Плюс так само літають і дрони-камікадзе, і розвідувальні дрони, і «Ланцети».
– Ваша задача просуватися вперед чи стримувати натиск?
– Ми пройшли до певного рубежу, закріпилися на ньому. Наразі не стоїть задача рухатися вперед. Якщо навіть об’єктивно подивитися – в наших умовах це нереально. Нереально, тому що занадто великий перепад висоти, це будуть просто марні втрати. Тільки обходити, тільки в оточення, і потім вже підтягувати наш напрямок. Наразі наша основна задача на останні два тижні – це стримувати [війська РФ] і не дати пройти.
– Ви кажете, кожні два тижні приблизно міняються підрозділи росіян. Ви можете судити, хто це такі – мобілізовані, десантники, ув’язнені, «кадирівці»?
– Звісно. За всю війну я можу сказати одне: «кадирівців» немає ніколи. Тому що це «обсц..анці», які тільки в далекі тили і на блокпости можуть знайти, і мародерствувати десь вже на відбитих спокійних територіях, умовно кажучи, поки що спокійних.
Спочатку проти нас стояв «ЛДНР» підрозділ, я не буду називати, який саме, просто щоб у вас було розуміння. Після зайшли штурмовики «Шторм Z» (штурмові загони у складі російських, які складаються з в’язнів, завербованих Міноборони РФ – ред.) у вони нам давали трішечки неспокійних ночей, знову ж таки, поки не отримали прочуханку. Потім частина «десантури» зайшла, але вони дуже недовго простояли, і ось зараз знову «шторми» стоять, плюс регулярні війська РФ.
– Заступниця міністра оборони Ганна Маляр підтвердила офіційно звільнення Урожайного у Донецькій області. Як ви і ваші побратими реагуєте на такі новини?
– Ми як ніхто розуміємо ціну кожного сантиметра нашої землі. Наш батальйон пройшов від Рубіжного, Сєвєродонецька, Зайцевого до Бахмуту і всіх його околиць. Тому коли ми чуємо, що щось звільнено, по-перше, розуміємо, якою ціною це дається – якими втратами, яким болем і якими надзусиллями.
По-друге, це величезне щастя. Для нас, як для людей, які безмежно люблять свою Батьківщину, – зайти на території, де ти воював, але вона [була] тимчасово окупована – це нереальне щастя. І радість за хлопців, що у них це вийшло.
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ:
Ми працюємо по обидва боки лінії розмежування. Пишіть нам на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук, телеграм або вайбер за номером +380951519505. Якщо ви пишете з окупованих територій, ваше ім'я не буде розкрите.
