Переваги цибулі-саджанки очевидні: великі визрілі цибулини уже в серпні-вересні з можливістю тривалого зберігання; легкість висадження; немає необхідності в проріджуванні; хороша врожайність навіть на збіднених ґрунтах; за умови використання якісної саджанки – максимальна віддача при незначних зусиллях.
Дуже важливо правильно вибрати сорт цибулі. Найпопулярнішою є цибуля-саджанка голландської селекції. Найбільш урожайні і надійні сорти: Штутгартер, Стурон, Центуріон, Ред Барон, Сноу-Бол, Стенфілд, Бамбергер та інші. Вибір посадкового матеріалу залежить від того, яка у вас кінцева мета: отримання раннього врожаю чи для більш тривалого зберігання; більш гострі чи більш солодкуваті за смаковими якостями; цибулини твердіші чи м’якші – для використання в салатах.
Оптимальна температура ґрунту для посіву навесні - 12-15 градусів тепла за Цельсієм. Посів ранньою весною в недостатньо прогрітий, холодний ґрунт збільшує ймовірність стрілкування, а пізній посів в більш теплу землю дасть гіркий присмак цибулин та зеленого пера, сповільнене зростання і, як наслідок, великі ризики до ураження хворобами. Кілька важливих факторів, на які варто звернути увагу. Розмір цибулин: дрібна саджанка рідше йде в стрілку, але з дрібної навряд чи можна отримати врожай великих цибулин. А ось крупна саджанка, хоч частіше може пустити стрілки, дає не тільки великі цибулини, але і ранню чудову зелень.
Найкраще місце посіву для цибулі-саджанки – там, де сніг навесні сходить раніше. Це важливо, тому що застій вологи погано позначається на розвитку цибулі. Калібрування – бажане, у такий спосіб з посадкового матеріалу усуваються уражені хворобами або гнилями цибулини, які могли зіпсуватися під час очікування посіву. Глибина весняного посіву цибулі-саджанки – 3-4 см. Між цибулинами, як правило, залишають 6-7 см, між рядами – 15-20 см.
Вирощування цибулі передбачає дотримання ряду особливостей агротехніки.
Зокрема, грядку для цибулі краще підготувати з осені, перед перекопуванням внести перегній і фосфорно-калійні добрива. Вносити свіжий гній під цибулю не слід. Ця культура добре зростає на легких слаболужних грунтах. Якщо грунт кислий – восени треба провести вапнування.
Кращі попередники для цієї культури –огірки, картопля, томати, капуста. Не рекомендовано садити цибулю після цибулі або часнику. Рихлення допустиме тільки перший місяць після посадки, причому, неглибоке. Рослини не слід підгортати – цибулини мають бути відкритими. Це вологолюбива культура, тому має потребу в регулярному поливі, особливо в першій половині вегетації. За місяць до збирання врожаю полив припиняють для кращого дозрівання цибулин.
Підживлюють цибулю органічними та мінеральними добривами 2-3 рази протягом вегетації. Щоб зробити правильний вибір добрив для підживлення, придивіться до рослин: якщо вони ростуть погано, а стрілки мають бліде забарвлення, – не вистачає азоту; якщо пера починають передчасно жовтіти, стають зморшкуватим, – не вистачає калію; якщо темніють і відмирають верхівки, – потрібні фосфорні добрива.
Марія ЧУБКО, головний фахівець відділу реєстрації зразків
Тернопільської обласної фітосанітарної лабораторії
