Відомо, що золою удобрювали землю ще до появи мінеральних сумішей.
На кислі ґрунти Золу вважають чудовим засобом для зниження кислотності, але не завжди ж ґрунт потребує розкислення. А якщо земля й так лужна, додавання її порушить баланс, заблокує мікроелементи й зробить рослини хворобливими. Особливо чутливі: лохина, журавлина, гортензії, хвойні, щавель.
Поєднання з азотними добривами Хто хоч трошки тямить у хімії, знає, зола й азот — вороги. При змішуванні сечовина, аміачна селітра, гній і пташиний послід втрачають азот, випаровуючи його в атмосферу. Наслідок — зелена маса у рослин жовтіє, ріст сповільнюється.
Обприскування Розчин золи — лужний, а сонце перетворює його на палюче скло для ніжного листя. Отже, опіки, скручування й навіть загибель рослин, особливо томатів, перцю, полуниці — не минучі.
Безконтрольне внесення в ґрунт Пам’ятайте, “Більше — краще” тут не працює. Зола надто активна і тому може пригнічувати ріст рослин, порушити мікрофлору й знизити доступність деяких мікроелементів (бору, заліза). Тож оптимальним є дозування: не більше 1 склянки золи на 1 м² двічі за сезон.
Коли і як золу використовувати Садівники розповіли, як правильно користуватися золою Під перекопування: навесні чи восени вносять золу в ґрунт перед посадками. Ідеально — поєднати з компостом. На 1 м² — 1 склянка сухої золи. При посадці рослин: трохи золи додають у лунки для капусти, моркви, буряка, помідорів (але не у поєднанні з гноєм!). Як зольний настій: 1 склянку золи заливають 10 л теплої води, настоюють добу, проціджують. Обприскують або поливають під корінь. Роблять це 1 раз на 10–14 днів. Не на сонці, не по вологих листках! Проти шкідників: можна опудрювати рослини вранці по росі, щоб відлякати слимаків, тлю, блішку. Але золу краще не використовувати, якщо вона з вугілля чи вугільних брикетів, тому що майже без корисних елементів. А із забарвлених паперів, фанери, ДСП вона є отруйною, бо містить залишки клеїв і фарб. Ну а після спалювання пластикових та побутових відходів — категорично заборонено!
