52-річна Олена Гож з Кривого рогу вирощує гострі перці «суперхоти» й вже перетворила своє хобі на бізнес. Ексклюзивно для NV Food вона поділилась історією створення власного бренду.
Бренд Red Hot Peppers народився з жарту, а сьогодні підприємиця має власну теплицю, асортимент від перців та соусів до чорного часнику й амбіцію вивести український продукт на японський ринок. Поки жінка продукцію не продає, та планує це робити вже найближчим часом. Олена Гож розповіла про те, як їй вдалося почати займатися власною справою, які перці вирощувати найважче і про що вона мріє.
Розкажіть, будь ласка, трохи про себе.
Я за фахом бухгалтер, маю понад 30 років досвіду. Але моєю справжньою розрадою завжди були рослини, тварини й сільське господарство у всіх його проявах. Я маю родину: троє дорослих дітей — дві доньки й син. Мій чоловік теж бухгалтер, ми були одногрупниками й разом уже понад 30 років. З початком повномасштабного вторгнення він добровольцем пішов до ЗСУ. П’ять разів подавався, поки його не взяли за віком, але все ж домігся свого і тепер служить військовослужбовцем.
Читайте також:
Сезонний календар листопада. Найкорисніші овочі та фрукти кінця осені — та найкращі ідеї та рецепти з ними Я завжди знаходила спокій у сільському господарстві. У мене були дачі, а ще бабуся з дідусем — і все це з дитинства прищепило любов до землі. Маючи трьох дітей, я завжди хотіла вирощувати для них щось особливе: смачне, рідкісне, те, чого просто так не купиш. Садила іргу, китайський лимонник, йошту — цікаві рослини, які тішили дітей.
З чого почалась історія вирощування перцю?
Одного разу звернулася до сина за порадою, щоб таке посадити, чого ніде нема. Як виявилося, він пожартував і зовсім не думав, що я сприйму це серйозно. Сказав, щоб я виростила найгостріший перець із Книги рекордів Гіннесса. Був 2023 рік. Почала читати й зрозуміла, що це — Carolina Reaper. Замовила п’ять насінин за 200 гривень. Ледь виростила дві рослини. Я з ними няньчилася: це багаторічні рослини, я їх і в будинок заносила. Це мене захопило. Я почала шукати інформацію, син допомагав — знаходив сайт селекціонера цього сорту, читав англійською, перекладав мені.
У 2024 році я замовила вже 19 сортів перцю — халапеньйо,
скорпіон, привид, Carolina Reaper — але вже не «з рук», а у спеціалізованої компанії. Посадила, отримала перці й перший повноцінний врожай.
Я закохалася в ці рослини. Вони неймовірні: різняться кольором, формою, гостротою, навіть листя у деяких сортів різнокольорове. На кущах вони сяють, ніби їх хтось лаком покрив — дуже красиві, мов на картинці.
Як ваше хобі з вирощування гострого перцю перетворилось у справжній бізнес?
Це перестало бути просто хобі після того, як я випадково потрапила на грантово-освітню програму від Фонду Жіночі можливості. Раніше я зовсім не знала про такі проєкти, тому для мене було дивно, що тебе можуть безкоштовно навчати й розповідати такі важливі речі. Я ж бухгалтер-економіст, не маю аграрної освіти. Так, у мене великий практичний досвід, але це не фах — це моя любов.
Я почала навчання, і завдяки менторкам та команді програми зрозуміла, що це вже не хобі. У мене з’явилася амбітна мета — дарувати гостроманам радість від того, що вони можуть споживати справжні, якісні, вирощені з любов’ю гострі перці.
Поки програма ще тривала, я вже почала шукати можливості для подальшого навчання.
Завжди намагалася вирощувати без «хімії» та продовжую розвиватися в цьому напрямку.
Я отримала грант від Фонду жіночої можливості — 150 тисяч гривень на розвиток власної справи. Це стало для мене потужним стартом і, чесно кажучи, дало віру в мої власні можливості. Я сама змінилася. І назва програми стала для мене справжнім девізом.
Потім я потрапила ще на одну освітню програму — не грантову. Там за участі німецьких фахівців та аграріїв розповідали про адаптацію до змін клімату, збереження ресурсів, відновлення структури ґрунту, збір дощової води та інші важливі практики.
Я поїхала на воркшоп до Львова, побачила все на власні очі. Побувала на органічному підприємстві, де вирощують ягоди, малину та інші культури. Це надзвичайно надихає: ти не встигаєш вивчити все одразу, але вже починаєш втілювати в життя.
На сьогодні у мене вже створені грядки за принципами відновлення ґрунту, налагоджений збір дощової води, щоб економити ресурси та працювати більш екологічно.
Я продовжую навчатися. Зараз я потрапила одразу у дві програми. Перша — це програма в Кривому Розі.
Друга — програма підтримки жінок-фермерів. Вони проходитимуть майже паралельно, адже мені потрібні грантові кошти, щоб мій бізнес був стабільним і міг розвиватися.
Мені не вистачає однієї теплиці — вона замала. Щоб мати достатній обсяг продукції й мати можливість платити людям гідну зарплату, потрібно розширюватися. Для гарного врожаю мені також необхідно встановити повітряне опалення та подовжити теплицю — з 8×10 до 8×20 метрів. Котел для повітряного опалення вже розрахований на збільшення площі. Крім цього, мені потрібно придбати ще деяке обладнання для переробки перцю.
Читайте також:
«З шоколадною ноткою». В Україні адаптують для вирощування нову культуру — «банани півночі» А скажіть, будь ласка, стосовно цих програм, де ви берете участь — як ви їх знаходите?
Знаєте, коли ти вже у спільноті людей, які цим займаються, тобі часто кидають посилання на цікаві програми. Це не так, що ти випадково щось побачив і одразу подаєшся. Я вважаю, що не варто брати на себе більше, ніж можеш реалізувати.
Тому я подаюсь туди, де впевнена у своїх силах і де реально можу щось зробити.
Наприклад, якщо грант дуже великий — я на нього не розраховую. Мені не треба «накупити аби що», мені важливо запустити свій бізнес.
Я бачу в ньому великий потенціал, відчуваю свої сили та розумію, як усе можна реалізувати.
Розкажіть, будь ласка, про любов до гострих перців у вашій сім'ї.
Найбільший поціновувач — це мій син. Він підходить до цього дуже зважено. Якщо була перерва у вживанні гострого, то він починає з перців помірної гостроти — організм і рецептори поступово підлаштовуються. Треба розуміти, скільки можна з'їсти, як відчути межу, щоб, наприклад, не підвищився тиск чи не стало зле. Це не так, що просто взяв і з'їв цілий перець — хоча є такі відчайдухи, які так роблять. Але це має бути усвідомлене рішення.
Коли я пригощаю когось або продаю перці, завжди питаю, що найгостріше людина вже куштувала — щоб розуміти її «поріг» і рівень гостроти, до якого вона звикла. Бо звичайні перці, які ми знаємо — баранячий ріг, «вогники» — мають до 20 000 сковілла. Сковілла — це шкала для вимірювання рівня пекучості (гостроти) перцю, заснована на концентрації капсаїцину.
Капсаїцин — це хімічна сполука, що міститься в стручковому перці і є причиною його гостроти та пекучості.
Одного разу я передала на день народження чоловіку в ЗСУ гострий перець. Хлопці, як це часто буває, почали змагатися, що всі люблять їсти гостре. А ці перці мають особливу властивість: вони зморшкуваті, з щільними перегородками — а саме в цих перетинках і насінні найбільше гостроти. То був перець сорту скотч боннет (шотландський капелюх), який має 150−300 тисяч сковілла. Побратим чоловіка спочатку трошки відкусив і вирішив, що перець узагалі не гострий. І з'їв цілу перчину.
Коли він її проковтнув, почервонів, у нього потекли сльози… А коли вже зміг говорити й дихати, сказав, що готовий язиком по асфальту пройтися, щоб перестало пекти…
Розкажіть, будь ласка, про ваші теплиці.
За грантові кошти я вже встановила теплицю 8×10 метрів з опаленням і провітрюванням. Звісно, я додала й власні кошти, тому що мені було важливо, щоб теплиця була повністю функціональна.
Розкажіть про ваш урожай перцю, будь ласка.
Цей рік був дуже складним для вирощування перців,
тому що весна була затяжною та холодною, а потім різко настала спека. Через це рослини просто не встигли нормально вирости. Зазвичай доросла рослина суперхотів сягає 1,5−2 метрів, а цього року деякі не доросли й до метра.
Але завдяки опалювальній теплиці я все одно отримую урожай. У теплиці вони встигають дозрівати навіть зараз, і продовжують рости, адже це багаторічні рослини.
Цей рік для мене — про напрацювання стабільної рецептури та формування асортименту. Коли я вже зберу весь асортимент, тоді розпочнуться повноцінні продажі. А коли підуть продажі, я зможу брати людей на роботу. Поки що справляюся власними силами.
Читайте також:
Хрусткі, рум’яні, ароматні. Шефів запитали, як приготувати ідеальні овочі в духовці, і вони назвали одні й ті самі правила Як обрали назву (Red Hot Peppers або Пекельні перці для вашого бренду?
Назва з’явилася досить швидко, коли я пішла на навчання. Її обрати допомогли діти. Мені подобаються обидві версії — і Red Hot Peppers і Пекельні перці
Я планую свій бізнес так, щоб експортувати продукцію в інші країни. Моя амбітна мета — вийти на ринки Японії та країн Азії,
таких як Таїланд чи Сінгапур, де є багато споживачів гострого.
А як щодо вирощування перців? З якими сортами найважче працювати?
Найважче мені працювати з Кароліною Ріпер Це найвимогливіший сорт, і наразі він дає мені найменший урожай. Перший мій досвід був невдалий — я нічого не отримала. Торік урожай був, але в рази менший, ніж в інших сортів. Цього року рослини теж не пережили всіх перепадів погоди, тому урожай невеликий.
Вони дуже чутливі, стресують, «не можуть відійти» після складних умов. А оскільки я веду органічне землеробство — несертифіковане поки, але, але я не використовую хімію, гормони росту чи інші добавки. Звичайно, якби я додавала такі речі, урожай був би значно більший.
Які ваші улюблені сорти?
Улюблених у мене багато. Це, зокрема, різновиди хабанера — вони дуже вражаючі, гарні й мають середню гостроту. Також це, звісно, халапеньйо — ароматні, товстостінні, з них можна приготувати безліч страв. Мені подобається, що їх різновидів дуже багато.
Серед суперхотів мені дуже подобаються Скорпіон, Привид і Лимон Ріпер. Цього року мене особливо порадував Seven Pot — це «мільйонники»,
справжні суперхоти.
Читайте також:
Щоб завжди були під рукою. Як правильно заморожувати лимони А розкажіть, будь ласка, що готуєте з гострого перцю.
Соуси з’явилися завдяки моєму сину, який є справжнім гостроманом. Коли я перший рік вирощувала перець, навіть не думала про соуси. Та син попросив, почав дегустувати, і я зацікавилася цим питанням. Мені дуже хотілося, щоб син отримав задоволення від смаку. Я почала читати про соуси і зробила для нього перший ферментований соус.
Він уже більше року зберігає свої смакові властивості та капсаїцин. Син, який любить різні соуси, сказав, що мій соус — «прямо топчик».
Цього року я вже ферментую багато видів соусів: суміші, а також окремо — хабанера, Лимон Ріпер, Хабанера оранжевий, Red Hot та інші.
Крім того, у мене вже є база для змішування різних пропорцій. Наприклад, можна робити ферментовані соуси з груші, гарбуза та інших комбінацій. Для зупинення ферментації я не використовую оцет — процес проходить природним шляхом, поки ферментація не завершиться сама. Рецепти шукаю переважно в соцмережах, також син підказує,
інформацію він черпає з іноземних сайтів.
Також я роблю в’ялені перці. Спочатку спробувала з халапеньйо — син оцінив. Зараз вже роблю в’ялені хабанери та інші сорти, щоб асортимент був унікальний.
Ще готую ферментований чорний часник зі смаком умамі, який властивий саме цьому продукту. Я бачу в цьому великий потенціал для розвитку.
А скажіть, будь ласка, хто вас найбільше підтримує зараз?
Мої діти мене дуже підтримують. Вони завжди підкидають ідеї: «Мамо, ти пробувала це? Може, спробуємо так?» — справжні генератори ідей.
Щодо моїх продуктів, мені сказали, що найкращі — мої сушені перці. Для мене це дуже важливо, адже така оцінка додає мотивації та надихає на розвиток.
Що зараз найважче вам у роботі?
Напевно, найскладніше — отримувати практичний досвід. Я шукаю поради в різних людей і зазвичай отримую їх, але застосувати все на практиці буває непросто.
Читайте також:
«Морська спаржа». На Одещині науковці помітили незвичну рослину, яку подають у мішленівських ресторанах Про що ви зараз мрієте?
Мрію, щоб мій бренд був впізнаваним. Не лише як мій особистий бренд,
а як український товар, який є якісним, приносить задоволення та дарує «гормони радості».
Що порадите іншим жінкам, які хочуть, але бояться відкрити власну справу?
Не треба боятися. Потрібно діяти, вірити у свої сили, змінюватися та зростати.
Як на вашу думку, можна зробити українські гастрономічні бренди більш впізнаваними у світі?
Вважаю, що зараз світ повернув увагу до України, про нас знають. І саме зараз час виходити на міжнародний ринок і розповідати про нашу країну. Головне — пропонувати якісну продукцію, не мас-маркет, а щось, що підтверджує твою ідентичність і характер.
Правова інформація. Ця стаття містить загальні відомості довідкового характеру і не повинна розглядатися як альтернатива рекомендаціям лікаря. NV не несе відповідальності за будь-який діагноз, поставлений читачем на основі матеріалів сайту. NV також не несе відповідальності за зміст інших інтернет-ресурсів, посилання на які присутні в цій статті. Якщо вас турбує стан вашого здоров’я, зверніться до лікаря.
