Південні регіони України стикаються зі зростаючими проблемами дефіциту води: водойми поступово міліють, а зрошення стає дедалі дорожчим. У такій ситуації аграрії шукають альтернативні культури, здатні витримати посуху і залишатися економічно вигідними. Однією з них є мигдаль, площі якого в Україні наразі складають лише близько 150 гектарів, тоді як щорічний імпорт очищеного горіха обходиться країні у понад 23 мільйони євро.
Переваги вирощування мигдалю на півдніВ умовах тривалої посухи та скорочення водних ресурсів, наприклад, на Одещині, мигдаль демонструє високу толерантність до нестачі вологи. На думку представника компанії «БАСФ Т.О.В.» Володимира Воєводіна, ця культура може стати однією з найприбутковіших для півдня. Агроном і селекціонер Володимир Балабан пояснює, що стійкість мигдалю забезпечується особливостями анатомічної будови рослини, яка раціонально використовує запаси води та зберігає пружність тканин навіть тоді, коли інші культури вже страждають від зневоднення. Це дозволяє дереву продовжувати фотосинтез і зберігати життєздатність у складних умовах.
«Мигдаль економно реалізує вологу завдяки анатомічним особливостям і зберігає тургор навіть тоді, коли інші культури його вже втратили. Тобто рослина не просто витримує дефіцит води — вона зберігає робочий стан тканин, а отже й здатність до фотосинтезу, тоді як сусідні культури вже перейшли в режим виживання».
Попит на мигдаль в Україні вже давно сформований за рахунок імпорту. Щороку країна закуповує близько 4201 тонни очищеного горіха, і залишає на це понад 23 мільйони євро. За масштабами промислових насаджень мигдаль значно поступається іншим горіхоплідним культурам: для порівняння, під фундуком зайнято 7,9 тисячі гектарів, під волоським горіхом — понад 6,1 тисячі гектарів. Таким чином, на ринку вже існує стійкий попит, а власна пропозиція залишається мінімальною.
Виклики та ризики для виробників мигдалюПопри високу посухостійкість, вирощування мигдалю не позбавлене ризиків. Найсерйозніше обмеження пов’язане з раннім цвітінням культури: весняні заморозки можуть знищити врожай ще на етапі формування плодів. Саме тому при закладці промислових насаджень важливо правильно підбирати сорти, стійкі до таких погодних явищ.
Цього року, наприклад, у вінницькому черешневому саду після незначних весняних приморозків збереглося лише 15% квіток, оскільки похолодання припало на період цвітіння. Подібний ризик загрожує і мигдалю, який цвіте навіть раніше.
Ще однією важливою складністю є значні початкові інвестиції: створення промислового саду вимагає вкладень у якісний посадковий матеріал, підготовку ґрунту, полив та захист, і всі ці витрати здійснюються ще до отримання першого врожаю. Окрім того, досягнення економічної рентабельності займає кілька років, а на ринку поки що обмежений вибір сортів, здатних стабільно плодоносити в українському кліматі.
