Плантація винограду подружжя вінничан Ясінецьких налічує 63 сорти. Частину саджанців вони створили власноруч із живців. Виноградник росте вже понад десять років. У 2022 році чоловік пішов на військову службу, а більшість роботи на ділянці взяла на себе його дружина Анастасія. Про це повідомляє I-VIN.INFO з посиланням на сайт Суспільного.
Загальна площа виноградників – до п’яти соток, а найбільше гроно, яке їм вдалося виростити, важило 2 кілограми 800 грамів. Для Анастасії ця робота стала не просто доглядом за рослинами. Поки чоловік служить, вона продовжує справу, яка колись була його мрією.
Мрія, яка почалася у 2013 році
Історія виноградника почалася у 2013 році. Тоді Микола та Анастасія заклали першу плантацію – посадили 16 сортів, кожного по два кущі. Із роками виноградник змінювався. Частина сортів не прижилася або не сподобалася подружжю, тому їх замінювали. Деякі старі кущі перещеплювали: коренева система залишалася від попереднього сорту, а новою ставала лоза.
Перші саджанці подружжю дав Миколин дядько Юрій. Разом із ними він передав книжку про виноградарство.
Тоді інформацію про сорти та догляд за виноградом було значно складніше знаходити. Інтернет у селі працював через модем і сторінки завантажувалися дуже повільно.
Микола поступово почав самостійно вивчати виноградарство: шукав інформацію про сорти, способи вирощування та догляд за лозою Частину живців подружжя брало із Запорізької та Полтавської областей. Деякі сорти придбали вже під час повномасштабної війни.
Коли виноградник залишився на дружині
Навесні 2022 року Анастасії довелося повністю перебрати на себе догляд за виноградником. 30 березня подружжя відкрило лозу після зимівлі, а вже 19 квітня Миколу мобілізували. До цього Анастасія допомагала чоловікові, але не займалася виноградом самостійно. Тепер же потрібно було стежити за рослинами, обрізати, підв’язувати, пасинкувати, проводити обробки та вирощувати саджанці.
Перший рік був особливо складним. Частину інформації Анастасія шукала сама, а в інших питаннях радив чоловік онлайн. Микола знав свої кущі настільки добре, що міг навіть за фотографією визначити сорт, колір, смак і приблизний термін дозрівання.
Виноградник не залишає багато часу для відпочинку. Основний період спокою триває приблизно з кінця листопада до березня або квітня. А якщо починається робота із саджанцями, сезон стартує вже в лютому.
Найбільше виноград боїться весняних приморозків
Останні два роки (2025-й та 2026-й) стали для виноградника особливо складними. Найбільший ризик – навесні. Тоді, коли на лозі вже з’являються молоді пагони. Взимку визріла лоза може витримувати температуру до мінус 23 градусів. Натомість навіть невеликий мінус навесні здатен знищити молодий пагін.
Цього року подружжя вирішило не поспішати відкривати виноград після зими. Лозу прикопали, пришпилили до землі та накрили спанбондом. Тим самим створили своєрідний мініпарник. Завдяки цьому вдалося довше стримувати початок росту та частково захистити рослини від холодів. Відкрили виноградник лише 30 квітня.
Після цього рослини теж потребували додаткового захисту. Молоде листя, яке звикало до умов під накриттям, могло постраждати від сонця. Тому його притіняли спеціальними сітками.
Холодна весна змінила весь сезон
Через холодну весну виноград цього року розвивався приблизно на 16–20 днів пізніше,
ніж зазвичай. Деякі сорти, які мали дозрівати на початку серпня, на той момент ще залишалися зеленими. Особливо це помітно на пізньому сорті «Молдова». Ягоди ще не набрали звичного темно-фіолетового кольору.
Холод вплинув і на цвітіння та запилення. На частині кущів замість повноцінних грон сформувалися дрібні недорозвинені ягоди. А потім після холодів прийшли спека та різкі дощі. Такі перепади створювали сприятливі умови для розвитку мільдью – грибкової хвороби винограду.
До погодних проблем додався і град. У селі він випадав двічі. Причому другий раз пошкодив листя виноградника.
Не менше клопоту завдають оси та надмірне сонце. Для захисту від комах подружжя використовує пастки з пляшок і цукрового сиропу, а від сонця – затінювальну сітку приблизно 45-відсоткової щільності.
Нову плантацію вирощують власноруч
У 2024 році подружжя висадило перші вісім кущів, які самостійно виростило із живців. Так почалася нова плантація, де нині вже 63 сорти. Жоден із них там не повторюється.
Першого року на кущах залишали лише сигнальні грона – по одній на рослину. Це потрібно,
щоб побачити врожайність та характеристики ягоди, але водночас не перевантажувати молодий кущ.
Для Анастасії обрізати зайві грона спочатку було непросто. Хотілося залишити більше, щоб не втрачати врожай. Проте перевантаження може позначитися на розвитку рослини наступного року. Микола до цього ставиться простіше. Коли приїздив у відпустку, міг сам обрізати зайві грона, поки дружина була на роботі.
Як виноград виростає з живця
Нові саджанці подружжя також вирощує самостійно. Спочатку живець нарізають, залишають дві бруньки, а на третій роблять надріз і ставлять у воду. За потрібної температури з нижньої частини починають утворюватися корінці.
Частину цієї роботи Анастасія робила просто вдома на підвіконні. Живці знаходилися у спеціальних боксах, де підтримувалася потрібна температура. За нею постійно стежили за допомогою термометра. Коли з’являлися корінці, саджанці пересаджували у стаканчики, потім – у теплицю. Після потепління їх висаджували у відкритий ґрунт. До осені рослини приживалися, після чого їх викопували та залишали зимувати у погребі в суміші піску й тирси.
Від одного куща до кількох сортів
Під час створення плантації важливо не лише посадити саджанець, а й правильно підготувати для нього землю. Ділянку очищують від бур’янів, а добрива вносять безпосередньо у посадкові ями. Використовують перегній, деревний попіл і калійні добрива, а також засоби проти шкідників, які живуть у ґрунті. Для саджанця викопують яму приблизно 50 на 50 сантиметрів. На дні формують горбик, на якому розкладають коріння, після чого присипають його землею, утрамбовують і мульчують.
Першого року на кущі залишають не більше двох лоз. Решту потрібно регулярно видаляти. Для Анастасії це означає постійно знаходити час на виноградник після роботи. Окрема частина догляду – вечірні обробки рослин препаратами.
Навіть на службі Микола не забуває про виноград
Попри військову службу, Микола продовжує цікавитися виноградом. Нині він служить на Запоріжжі – саме в регіоні, звідки подружжя свого часу отримувало частину сортів. Там він також доглядає виноград. На одному з виноградників, який залишився після виїзду господарів, було близько 20 винних кущів. Микола почав їх доглядати,
а з домашніх рослин та від місцевих людей прищепив ще близько 15 кущів. Його робота там теж привертає увагу: на одному кущі одночасно можуть рости та плодоносити ягоди різного кольору – жовті, білі, фіолетові та сині.
Одна з мрій Миколи була пов’язана з виноградником запорізького виноградаря О. І. Шульги, чиї селекції ростуть і вдома у Ясінецьких. Під час служби чоловік опинився неподалік і хотів відвідати цей виноградник. Однак побачене стало болючим нагадуванням про війну. Теплиці та кущі виноградаря були зруйновані. Те, у що людина вкладала все життя, знищила війна.
Справа, яка тримає їхню мрію
Для Анастасії цей виноградник сьогодні означає значно більше, ніж просто кілька соток землі. Поки Микола служить, вона продовжує його справу вдома. Доглядає лозу, вирощує саджанці, стежить за погодою, захищає рослини від хвороб і шкідників та готує виноградник до наступного сезону.
Попереду ще визрівання лози, осіння обрізка та формування кущів. На кожному плечі залишатимуть плодові ланки та сучки заміщення, які працюватимуть уже наступного сезону. Також подружжя планує встановити бетонні стовпчики та сформувати шпалеру для розведення кущів.
Виноградник продовжує рости. І разом із ним – справа, яку Микола колись почав як свою мрію, а Анастасія тепер підтримує щоденною працею.
Читайте також: 35-річний хірург із Вінниччини рятує поранених на стабілізаційному пункті
Щоб отримувати новини вчасно, підписуйтесь на наш Телеграм-канал.
Фото: suspilne.media
