Деревний попіл містить калій, кальцій та інші мінеральні речовини, але майже не містить азоту. Він також має лужну реакцію, тому здатний знижувати кислотність ґрунту. Саме через цю властивість попіл доречний насамперед там, де ґрунт кислий і потребує вапнування.
На нейтральних або лужних ґрунтах регулярне внесення попелу може нашкодити: надмірне підвищення pH погіршує доступність деяких поживних елементів для рослин. Тому, якщо кислотність ділянки невідома, не варто розсипати попіл щороку лише за звичкою.
Для використання підходить попіл від чистої необробленої деревини. Не можна брати залишки спалювання фарбованих чи просочених дощок, фанери, пластику, побутового сміття та вугілля невідомого складу: у них можуть міститися небажані домішки.
Попіл краще вносити помірно й рівномірно, не допускаючи утворення товстого шару. Не варто одночасно змішувати його зі свіжим гноєм або амонійними азотними добривами: лужна реакція може спричинити втрату азоту у вигляді аміаку.
Також попіл не підходить для всіх рослин. Культури, які віддають перевагу кислим ґрунтам, зокрема лохина, можуть погано реагувати на його внесення. Для них краще обирати добрива та субстрати з відповідною реакцією.
Зберігайте попіл у сухому місці, щоби дощ не вимивав із нього розчинні поживні речовини. І пам’ятайте: найкраще добриво – не те, якого більше, а те, якого потребує саме ваш ґрунт.
