Автори нового дослідження виявили, що найбільші епідемії, які обрушилися свого часу на стародавній Рим, збіглися у часі з різкими похолоданнями.
За наукову роботу взялася міжнародна група дослідників під керівництвом палеоокеанографа з Бременського університету Карін Зонневельд. Вивчали океанічне дно у затоці Таранто. Науковці з’ясовували, які фактори впливати на коливання соціального розвитку в тодішній Римської імперії. Дослідження опубліковане у журналі Science Advances.
Вчені співставили шари відкладень з конкретними роками. Найраніші належать до 200 року до нашої ери (пізня Римська республіка), найпізніші — приблизно до 600 року нашої ери (від Риму на той час залишилася лише Східна Римська імперія).
Дослідників цікавило, як змінювався клімат упродовж цього часу. Щоб реконструювати температуру та кількість опадів, вони звернулися до водоростей особливого різновиду — динофлагеллятів, залишки яких збереглися в осадових породах.
Життєвий цикл цих організмів дуже чутливий до температури та опадів. Восени вони переходять у стан спокою, відомий як циста, і в такому вигляді зберігаються в скам’янілості. Оскільки різні види мають різні переваги, вчені можуть підрахувати, які види динофлагелят процвітали того чи іншого року.
Наприклад, у холодніші роки більше представників холодолюбних видів. У періоди опадів, коли річкова вода приносить у море додаткові поживні речовини, частіше зустрічаються інші, теплолюбні види. Виявлені таким чином похолодання наклали на хронологію Риму та отримали несподівані результати.
Запис Вчені пов’язали три римські чуми з різкими похолоданнями спершу з'явиться на HUBZ - інформаційна агенція.
