Нове дослідження, опубліковане в журналі Nature Climate Change, пропонує важливі висновки про роль випасання худоби у вуглецевому циклі та ерозії ґрунту.
У рамках дослідження з’ясувалося, що правильне управління випасом може допомогти утримати велику кількість вуглецю в ґрунті. А ось надлишковий випас може призвести до ерозії землі, що в кінцевому підсумку збільшить втрати вуглецю, роблячи землю джерелом, а не поглиначем вуглецю.
Дослідження, проведене командою вчених під керівництвом Сезара Террера з Массачусетського технологічного інституту та Шуая Рена з Китайської академії наук, оцінює вплив випасання на запаси вуглецю в ґрунті. Вони аналізували 1473 пасовища по всьому світу і з’ясували, що надто інтенсивний випас худоби може призвести до значних втрат вуглецю з ґрунту через посилення ерозії.
Дослідники розробили модель, використовуючи методи штучного інтелекту, для визначення оптимального рівня випасу, за якого зберігаються запаси вуглецю в ґрунті. Підхід, що враховує місцеві умови, дав змогу створити карти з високою роздільною здатністю, що визначають оптимальні рівні випасу і порогові значення, за яких починаються втрати вуглецю.
За результатами дослідження, близько 20% пасовищ уже перейшли порогові значення, що призвело до серйозних втрат вуглецю. Однак, за оптимального рівня випасу по всьому світу можна було б вловити до 63 петаграм вуглецю, що еквівалентно 30-річному накопиченню вуглецю в результаті природного відновлення лісів.
Проте для досягнення оптимальних рівнів випасу необхідно знизити інтенсивність випасу на 75% усіх пасовищ. Це може призвести до зменшення доступної кількості м’яса, що навряд чи сподобається агропромисловцям.
Це дослідження підкреслює важливість збалансованого управління ресурсами та наголошує на необхідності вжиття заходів для збереження вуглецевих запасів у ґрунті та запобігання ерозії.
