Регіон вічної мерзлоти, який історично був поглиначем вуглецю, тепер виступає як джерело парникових газів, таких як вуглекислий газ (CO2), метан (CH4) і закис азоту (N2O).
Про це свідчить нове дослідження, проведене в рамках проєкту «Регіональна оцінка та процеси вуглецевого циклу« (RECCAP2).
Північний регіон вічної мерзлоти, що охоплює близько 14 мільйонів квадратних кілометрів суходолу в Арктиці та навколо неї, містить величезні запаси вуглецю й азоту. Однак підвищення температури сприяє таненню мерзлих ґрунтів і посиленню біогеохімічної активності, що призводить до викиду парникових газів.
У дослідженні, опублікованому в журналі Global Biogeochemical Cycles, вчені синтезували дані за період із 2000 до 2020 року, щоб оцінити баланс вуглецю в регіоні та визначити кількість парникових газів, що викидаються і поглинаються цим районом.
Результати дослідження показують, що регіон вічної мерзлоти став невеликим джерелом вуглецю, особливо метану та закису азоту. Водно-болотні угіддя та озера виявилися найбільшими джерелами викидів метану, а суха тундра і болота з вічною мерзлотою — джерелами викидів закису азоту.
Однак дослідникам не вдалося однозначно визначити, чи є регіон джерелом або поглиначем вуглецю. Наземні екосистеми, такі як північні ліси, як і раніше, поглинають CO2, але цей процес компенсується викидами, спричиненими пожежами і таненням мерзлоти.
Загалом, за період з 2000 по 2020 рік північний регіон вічної мерзлоти викинув в атмосферу значні кількості метану і закису азоту. Ці результати підкреслюють важливість боротьби зі зміною клімату і необхідність вжиття заходів для зниження викидів парникових газів у цьому регіоні, щоб мінімізувати його внесок у глобальне потепління.