Дослідники виявили дві посудини з вишнею під підлогою Маунт-Вернон, будинку першого президента США Джорджа Вашингтона в штаті Вірджинія. Фрукти збирали раби першого президента США.
Знахідки датуються 18 століттям. Експерти припускають, що вишню планувалося використовувати для приготування алкогольних напоїв.
Дослідники виявили, що пляшки були заховані під цегляною підлогою, укладеною в 1770-х роках. Усередині пляшок все ще збереглися цілі плоди, пише The Washington Post.
Крім вишень у посудинах була і вода. Вважається, що вона потрапила туди випадково.
Це не перший випадок знаходження подібних посудин із фруктами в регіоні. Такі ж пляшки були знайдені в різних історичних місцях Вірджинії в минулому, що свідчить про поширеність цієї практики в колоніальні часи.
Дослідники акцентують на походженні знахідки в будинку першого президента США. Маунт-Вернон був плантацією, на якій працювали поневолені люди.
Ставлення Джорджа Вашингтона до рабства змінювалося протягом його життя. Перший президент і батько-засновник США був рабовласником, але сприймав рабство дедалі критичніше,
розмірковував про необхідність визволення рабів і відпустив на волю своїх власних рабів після смерті.
Своїх перших рабів він отримав у спадок після смерті батька 1743 року, коли Вашингтону було лише 10 років. Спочатку їх було всього 10, але ця кількість зростала; Вашингтон отримував їх у спадок, купував, а також вона збільшувалася через природний приріст. У 1759 році, після шлюбу з Мартою Кастіс, під його управління перейшли раби господарства Кастісів. У ранні роки життя Вашингтон сприймав рабство, як звичайний вірджинський плантатор того часу, і не замислювався над морально-етичним боком цього явища. Він уперше задумався над економічною ефективністю рабства перед Війною за незалежність, коли переключився з тютюну на зернові культури, складніші у виробництві. У 1774 році він уже відкрито засудив работоргівлю у Ферфаксських резолюціях. Після війни він був прихильником поступового звільнення рабів, і висловлювався про це часто, хоча й не публічно.
На момент його смерті 1799 року в його господарстві залишалося 317 рабів; 124 належали особисто йому, інші перебували в його управлінні, не будучи його власністю.
