Антарктида - похмуре та відрізане взимку від решти світу місце на Землі, але кілька людей щороку сміливо долають жорсткі умови. Цей досвід може між іншим змінити й те, як вони говорять.
Британське дослідницьке судно Ernest Shackleton відходило від пристані, здіймаючи у повітря прощальний крижаний салют.
Корабель прямував у Південний океан, залишаючи на засніженому острові Антарктиди 26 витривалих душ. Вони дивились з берега, як їхній останній зв’язок із рештою світу зникає у високих хвилях. Попереду їх чекало шість місяців зими на найхолоднішому континенті планети.
"Кажуть, що швидше дістатися до когось на Міжнародній космічній станції, ніж евакуювати людину з Антарктиди взимку", - каже Марлон Кларк, один із 26 дослідників і персоналу, які залишилися на станції Британської антарктичної служби у березні 2018 року. Дослідницька станція Ротера на острові Аделаїда лежить на захід від Антарктичного півострова.
Антарктида - найменш заселений континент на планеті. На ньому немає постійних мешканців - лише кілька дослідницьких станцій і баз, розкиданих на території 14 мільйонів квадратних кілометрів крижаного ландшафту.
"Отже, ви ізольовані, - каже Кларк. - Зима в Антарктиді оточена багатьма таємницями та легендами. Але найсильнішим почуттям тут є очікування, а також усвідомлення - "гаразд, я буду тут довго-довго".
Протягом наступних 26 тижнів майже безперервної темряви та суворої погоди Кларк та його співмешканці на станції працювали, їли та спілкувалися, майже не контактуючи з домом. Супутникові телефонні дзвінки дорогі, тому їх використовують ощадливо. А оскільки розваг на станції небагато, полярники найчастіше проводять час, балакаючи між собою.
"Ми розмовляли під час роботи, під час перерв, гри в більярд або в наших кімнатах", — каже Кларк, який координував збір записів розмов дослідників.
"Ми досить швидко вивчили історії одне одного. Було багато розмов про погоду – ці божевільні вітри, морська крига, айсберги, хмари. Нам було дуже затишно одне з одним".
Мешканці станції походили з різних країн, і спільною мовою у них була англійська, перемішана сленговими слівцями полярників, але про це пізніше.
Утім, під час цих розмов сталося дещо дивовижне - їхні акценти змінювалися.
Кларк і його колеги спочатку цього не помітили.
Вони знали лише, що беруть участь у незвичайному експерименті, під час якого їхні голоси записують і відстежують у часі. Для цього кожні кілька тижнів вони робили 10-хвилинні записи. Полярники мали вимовити в мікрофон одні й ті самі 29 слів, які з’являлися на екрані комп’ютера: їжа, кава, сховався, вітер.
Більшість з цих слів вони постійно використовували у щоденних розмовах, ці слова також містили голосні звуки, які, як відомо, відрізняються в англійських акцентах.
Коли записи нарешті надійшли до групи дослідників фонетики з Мюнхенського університету імені Людвіга-Максиміліана в Німеччині, вони виявили, що вимова деяких слів дещо змінилася. Те, що вони бачили, було початком появи нового акценту.
Антарктичний експеримент показав у мініатюрі те, що відбувалося незліченну кількість разів у історії людства. Коли групи людей опинялися відрізаними від інших, їхні акценти, діалекти та навіть мови починали розходитися. У великому масштабі, кажуть дослідники, це може дати розуміння того, чому американська та британська англійська так само розділилися.
"Ми хотіли якнайточніше відтворити те, що сталося, коли "Мейфлауер" приплив у Північну Америку, і люди на борту були ізольовані протягом тривалого часу", — каже Джонатан Гаррінгтон, професор фонетики та обробки мови з Мюнхена.
"Шість місяців — це недовго, тому ми побачили дуже, дуже невеликі зміни. Але ми виявили, що деякі голосні змінилися".
Підписуйтеся на нас у соцмережах
- Telegram
- Viber
Причина цього зсуву проливає світло на можливий базовий механізм того, як наш акцент змінюється протягом усього життя.
"Коли ми розмовляємо одне з одним, ми запам’ятовуємо вимову співрозмовника, і пізніше вона впливає на нашу власну вимову", - каже Гарінгтон.
По суті, ми заражаємо одне одного своїм акцентом щоразу, коли з кимось розмовляємо. Якщо ми маємо з кимось регулярний і тривалий контакт, з часом ми починаємо вловлювати різницю у вимові.
У людей, які живуть в ізольованій громаді – у селі у віддаленій долині чи на острові в океані,
– вимова почне змінюватися, тому що індивідуальні особливості акценту та мовленнєві помилки починають відігравати більшу роль.
Але контроль голосових органів - надзвичайно тонкий, і щоб відбулося зрушення у звуках, як-от назалізовані голосні в американській англійській, потрібен час.
В Антарктиді взимку 2018 року діяв і ще один чинник - різноманітність походження зимівників.
Серед тих, хто залишився на станції тієї зими, було кілька американців, кілька німців, шотландців і валлійців, а також механік з Ісландії.
Гарінгтон і його колеги за допомогою обчислювальних моделей намагалися вирахувати, як цей лінгвістичний плавильний котел вплине на вимову полярників.
Прогноз виявився на подив точним, хоча він дещо перебільшував наслідки порівняно з тим, що сталося в реальному житті. Ці зміни не помітили б і самі учасники експерименту. Але коли звуки проаналізували, можна було побачити зміни в акустичних хвилях.
Утім, Кларк каже, що дехто з тих, хто залишився на станції тієї зими, зазнали значно більших змін у своєму мовленні.
"Один із моїх друзів там, рідна мова якого була валлійська,
мав дуже сильний акцент в англійській, - пояснює Клара. - Але наприкінці нашого відрядження його акцент став більше нагадувати ліверпульський".
Нові акценти в Лондоні та БерлініСуміш людей з різним культурним і мовним походженням характерна не лише для віддалених дослідницьких станцій. Це також можна побачити – у значно більших масштабах – у сучасних містах. І так само як антарктичний лінгвістичний мікрокосм, ці великі багатокультурні міста виробляють власні нові діалекти та акценти, показує дослідження.
На південному сході Англії одним із прикладів цього є розвиток мультикультурної лондонської англійської мови Multicultural London English (MLE) – діалекту, що почав з’являтися у 1980-х роках у районах міста, де було багато іммігрантів.
Вважають, що MLE виникла, коли кокні Іст-Енду змішався з ямайською патуа (креольська мова ямайців), а згодом й іншими мовами з майже 300 мов, якими розмовляють у Лондоні.
На це вплинула велика кількість людей у Лондоні, які розмовляють англійською як другою мовою, каже Ейвінд Несса Торгерсен, професор англійської мови з Норвезького науково-технічного університету,
який вивчав MLE разом зі своїми колегами.
"Багато носіїв MLE мають інші рідні мови та виростають, розмовляючи двома мовами - англійською та рідною", - каже Торгерсен.
"Прикладом є використання форми wasn't (не було) там, де має бути форма множини weren't (не були) - I wasn't, you wasn't, we wasn't, they wasn't".
Люди старшого віку, які мешкають в центрі Лондона, і молоді люди в інших частинах південно-східної Англії, як правило, використовують форму множини граматично правильно - weren't, каже дослідник.
"Ми спостерігали схожі явища в інших великих містах Європи, які відзначаються багатокультурністю", - каже він, наводячи як приклад Берлін або Стокгольм.
"Ці мовні варіації мають схожі риси: контакти діалектів і мов, використання мови як другої (тобто нерідної), запозичення слів з інших мов", - пояснює Торгерсен.
Утім, лондонську англійську від інших мультикультурних різновидів, принаймні донедавна, відрізняла відсутність багатьох запозичень слів з інших мов.
За словами дослідника, частково це можна пояснити тим, що значна частина іммігрантів до Лондона прибула з країн Співдружності,
де люди розмовляли варіантом англійської.
Читайте також:
- П'ять історій про антарктичну станцію "Академік Вернадський"
- До Антарктики на веслах. Унікальна подорож мандрівника-одинака
- "Автостопом до Антарктики": як туристи завозять чужі види і чим це загрожує
"Це якась дивна мова, яка народжується на станції, - каже Кларк. - Гарний день, приміром, ми можемо назвати dingle day".
Вочевидь, антарктичний експеримент ще далекий від того, що відбулося, наприклад, з англійською мовою після колонізації Північної Америки, Австралії та Нової Зеландії.
"Щоб акценти розвинулися помітно, потрібна зміна поколінь, - каже Гарінгтон. - Діти гарно наслідують мовні особливості, тому процес копіювання мовлення одне в одного у дітей сильніший.
"Якби у полярників народжувалися діти, як у поселенців, що припливли в Америку, – акцент став би стабільнішим", - каже дослідник.
Навряд чи Британська антарктична служба заохочуватиме раптовий сплеск вагітностей в одному з найбільш негостинних місць у світі.
Але, з іншого боку, це точно дало б полярникам більш тем для розмов, ніж просто погода.
- П'ять історій про антарктичну станцію "Академік Вернадський"
- До Антарктики на веслах. Унікальна подорож мандрівника-одинака
- "Автостопом до Антарктики": як туристи завозять чужі види і чим це загрожує
