Те, як планети отримують супутники, залишається однією із загадок космосу, пише американська фізикиня Ніколь Грануччі в Live Science. За її словами, Сонячна система в цьому сенсі сповнена суперечливих прикладів. Скажімо, чому у Венери немає жодного постійного супутника, хоча вона за розмірами дуже схожа на Землю?
Є два можливі варіанти появи в планети природного супутника. Перший припускає, що він формується разом із нею на етапі зародження всієї системи зі спільного протопланетного диска навколо зірки. Такими є чотири найбільші, так звані Галілеєві супутники Юпітера: Іо, Ганімед, Європа і Каллісто. Їхні орбіти розташовані точно в площині екватора газового гіганта, що характерно для формування малих тіл разом із великою планетою.
Цікавим випадком є супутники Марса – Фобос і Деймос. Їхні орбіти також такі, як мають бути в «рідних» супутників планети, проте їхнє походження залишається незрозумілим. Вони зовні нагадують астероїди, при цьому Деймос значно менший за Фобос і розташований набагато далі від нього.
Навіть походження Місяця досі викликає сумніви. За основною версією,
він утворився з численних уламків після зіткнення Землі з гіпотетичною планетою Тейєю що мала бути приблизно така завбільшки, як Марс. Проте значний нахил місячної орбіти щодо земного екватора наразі складно пояснити.
Другий можливий варіант появи супутника – захоплення планетою тіла, що пролітає поруч. У цьому випадку важливим є радіус дії гравітації планети. В астрономії існує поняття сфери Гілла – області, всередині якої гравітація планети достатньо потужна, щоб утримувати мале небесне тіло як супутник.
Найбільша сфера Гілла, природно, у Юпітера, оскільки він має найбільшу масу. Втім, у нього виявлено 95 супутників, натомість у менш масивного Сатурна – 146.
Отже, наявні теорії формування та захоплення супутників досі не можуть повністю пояснити всі особливості розподілу природних супутників у Сонячній системі. Походження багатьох із них, зокрема супутників Марса та навіть нашого Місяця, залишається предметом наукових дискусій. Особливо загадковим є разючий контраст між планетами щодо кількості їхніх супутників, який не завжди корелює з масою та розміром самої планети. Це свідчить про те, що на формування систем супутників впливають додаткові чинники, які науковцям ще належить виявити та дослідити.
The post Астрономи назвали головну загадку супутників планет first appeared on Sat.Net.UA.
