У 1831 році невідомий вулкан вивергся настільки потужно, що охолодив клімат Землі. І тепер учених нарешті вдалося ідентифікувати його — це вулкан Заварицького на острові Сімушир Група островів у складі Курильських островів в Азії.
">Великої Курильської гряди (РФ).Про це йдеться у дослідження, опублікованому в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences.
Виверження Заварицького — одне з найсильніших у 19 столітті, вулкан викинув у Стратосфера — це другий шар атмосфери Землі, який розташований над тропосферою і простягається на висоті від приблизно від 10–15 км до 50 км. У цьому шарі температура зростає з висотою через поглинання ультрафіолетового випромінювання озоновим шаром. Стратосфера важлива для захисту життя на Землі від шкідливого UV-випромінювання.
">стратосферу стільки діоксиду сірки, що середньорічна температура в Північній півкулі впала приблизно на 1°C. Це сталося під час останніх років Малого льодовикового періоду — найхолоднішого періоду на Землі за останні 10 тисяч років, який тривав з початку 1400-х до приблизно 1850 року.Рік масштабного виверження був відомий,
а от місце розташування вулкана — ні. Дослідники зʼясовували це впродовж 200 років. Перед нинішнім відкриттям вони відібрали Керни льоду — це циліндричні зразки льоду, які витягують із льодовиків або полярних льодових щитів. Вони зберігають інформацію про кліматичні умови минулого (склад атмосфери, температуру, виверження вулканів), що дозволяє вивчати історію Землі за останні сотні тисяч років.
">керни льоду в Гренландії, щоб зазирнути в минуле й дослідити ізотопи сірки, крупинки попелу та крихітні уламки вулканічного скла, що відклалися між 1831 і 1834 роками.
Керни льоду.
За допомогою геохімії, радіоактивного датування й компʼютерного моделювання для картографування траєкторій частинок вчені пов’язали виверження 1831 року з острівним вулканом у північно-західній частині Тихого океану — Заварицьким. Перед цим останнє відоме вченим виверження Заварицького відбулося у 800 році до нашої ери.
«Заварицький розташований на надзвичайно віддаленому острові між Японією та Росією. Там ніхто не живе, а історичні записи обмежуються кількома щоденниками кораблів,
які проходили повз ці острови кожні кілька років», — зазначив провідний автор дослідження доктор Вільям Хатчісон.
Острів Сімушир у північно-західній частині Тихого океану.
Дослідники вважали кандидатами на виверження 1831 року вулкани, які були ближче до екватора, наприклад, вулкан Бабуян Кларо на Філіппінах.
«Мене все ще дивує, що про виверження такого масштабу не повідомлялося. Можливо, є дані про попіл або атмосферні явища, що сталися в 1831 році, які зберігаються в запилюженому кутку бібліотеки в Росії чи Японії. Подальша робота з вивчення цих записів мене дуже хвилює», — додав Хатчісон.
Між 1808 і 1835 роками разом із Заварицьким вивергалися ще три вулкани й ознаменували закінчення Малого льодовикового періоду, протягом якого річні температури в Північній півкулі впали в середньому на 0,6°C, а в деяких місцях температура була на 2°C нижче за норму.
Дослідники раніше вже ідентифікували два з чотирьох вивержень: гора Тамбора в Індонезії вибухнула в 1815 році, а виверження Косегуїни відбулося в Нікарагуа в 1835 році. Вулкан, що вивергався у 1808—1809 роках, залишається невідомим.
Після виверження 1831 року в Північній півкулі погода була більш холодною і сухою. Невдовзі стало відомо про голод, що охопив Індію, Японію та Європу, вразивши мільйони людей.
Кальдера вулкана Заварицького.
Як і Заварицький, багато вулканів у всьому світі розташовані в ізольованих важкодоступних місцях, тому складно передбачити, коли і де може статися наступне масштабне. Однак виверження 1831 року показує, що вулканічна активність у віддалених місцях може мати руйнівні глобальні наслідки, до яких люди можуть бути не готові.
