Нове дослідження виявило докази того, що зовнішня межа внутрішнього ядра Землі помітно змінила форму за останні кілька десятиліть
Нове дослідження виявило докази того, що зовнішня межа внутрішнього ядра помітно змінила форму за останні кілька десятиліть.
Читайте також:
Нова загадка. У Тихому океані виявлено незвичайну структуру «Найімовірніше, зовнішнє ядро ніби тягне внутрішнє ядро і змушує його трохи рухатися», — сказав Джон Відейл, професор наук про Землю в Університеті Південної Каліфорнії.
Доктор Відейл і його колеги повідомилипро свої висновки в понеділок у журналі Nature Geoscience.
Геофізики раніше повідомляли, що внутрішнє ядро не обертається з тією ж швидкістю, що й інша частина Землі. Вони також показали, що темп обертання змінюється — внутрішнє ядро, здавалося, оберталося трохи швидше за зовнішні шари кілька десятиліть тому, а тепер воно обертається трохи повільніше.
Внутрішнє ядро — найглибший із геологічних шарів Землі. Кора — шар, на якому ми живемо — має товщину всього кілька миль. Нижче, заповнюючи 84 відсотки планети, знаходиться мантія завтовшки 1800 миль,
яка місцями досить м’яка, щоб текти вгору і вниз і генерувати сили, що штовхають континенти. Між мантією і внутрішнім ядром знаходиться рідке зовнішнє ядро.
Вчені, звісно, не можуть пробурити Землю і безпосередньо спостерігати її внутрішній устрій. Замість цього їхні знання виводяться з вібрацій, що генеруються землетрусами, які проходять через планету. Швидкість і напрямок сейсмічних коливань змінюються залежно від щільності та пружності гірських порід.
Читайте також:
Мільярди років тому. Падіння гігантського метеорита могло дати поштовх розвитку життя на Землі У рамках цього дослідження доктор Відейл і його колеги вивчали землетруси на Південних Сандвічевих островах — вулканічному ланцюзі в південній частині Атлантичного океану.
Там відбувається так багато землетрусів, що часом нова подія майже ідентична за силою і місцем розташування тій, що сталася багато років тому.
Науковці виявили понад 100 таких «пар землетрусів», проаналізувавши свідчення з 1991 до 2004 року на двох групах сейсмометрів, розташованих на відстані понад 8000 миль від островів: одна — біля Фербанкса, Аляска, інша — в Єллоунайфі, Канада.
