Міжнародна команда астрономів, використовуючи канадсько-французький Гавайський телескоп, відкрила 128 нових супутників Сатурна, збільшивши загальну кількість відомих супутників газового гіганта до 274 і закріпивши його статус планети з найбільшою кількістю супутників у Сонячній системі.
Астрономи за допомогою канадсько-французького Гавайського телескопа виявили 128 нових супутників на орбіті Сатурна. Таким чином, їхня загальна кількість становить 274. Фото: K Ly
Нове відкриття змінює наше уявлення про систему Сатурна
Центр малих планет підтвердив відкриття 11 березня цього року. Дослідники спостерігали за Сатурном протягом 2019-2021 років. Вони об'єднали кілька зображень, щоб зменшити шум і посилити сигнал.
Спочатку команда виявила 64 нових супутники. Також були помічені інші об'єкти, які на той час не можна було підтвердити. Ці знахідки стимулювали подальші спостереження у 2023 році.
Особливості нововиявлених супутників
Усі нові супутники Сатурна належать до категорії неправильних. Вони рухаються по широких еліптичних орбітах з сильним нахилом. Такі характеристики різко відрізняють їх від правильних супутників, як-от наш Місяць.
Більшість нововідкритих супутників мають ретроградні орбіти,
що свідчить про їхнє походження як захоплених об'єктів, а не природних супутників планети. Вони не сформувалися навколо Сатурна, а були притягнуті його гравітацією з космічного простору.
Розміри цих об'єктів невеликі – лише кілька кілометрів у діаметрі.
Свідчення космічної катастрофи
Висока концентрація малих супутників має важливе значення для розуміння еволюції системи Сатурна. До цього відкриття астрономи помітили дисбаланс між кількістю малих і великих супутників. Малих було набагато більше.
Нові спостереження підтверджують гіпотезу, що в системі Сатурна відбулося масштабне зіткнення. Часовий відрізок цієї події – приблизно останні 100 мільйонів років. Це відносно недавня подія в космічній шкалі.
Більшість із 128 нових супутників розташовані поблизу групи Мунділфарі. Це підгрупа норвезької групи супутників, які рухаються по ретроградних орбітах. Висока концентрація малих об'єктів у цьому регіоні підтверджує версію про значне зіткнення.
Рекорд, який не зможе перевершити Юпітер
Сатурн з 274 підтвердженими супутниками значно випереджає Юпітер, який має 95 відомих супутників. Кількість супутників Юпітера, ймовірно, зростатиме, але, на думку дослідників, він ніколи не наздожене Сатурн.
Художня ілюстрація Сатурна,
його кілець та деяких з його численних супутників. Відділ Кассіні - найпомітніша прогалина в кільцевій системі планети. Фото: NASA/JPL
"Виходячи з наших прогнозів, я не думаю, що Юпітер коли-небудь наздожене", – впевнений доктор Ештон. Зараз у Сатурна майже вдвічі більше супутників, ніж у всіх інших планет Сонячної системи разом узятих.
Наукова стаття, яка описує відкриття перших 64 нових супутників, була подана до Planetary Science Journal. Її назва – "Ретроградне переважання малих супутників Сатурна підтверджує нещодавній ретроградний зрив зіткнення".
Взаємозв'язок між кільцями та супутниками
Система супутників Сатурна тісно пов'язана з його знаменитими кільцями. Деякі супутники формують кільця і називаються "супутниками-пастухами". Інші створюють розриви в кільцях, як, наприклад, відомий поділ Кассіні.
Астрономи вважають кільця залишками супутників, які підійшли надто близько до планети. Потужна гравітація Сатурна розірвала їх на частини. Також можливо, що матеріал кілець іноді об'єднується і формує нові малі супутники.
Кільця і супутники Сатурна утворюють складну взаємопов'язану систему,
яка постійно еволюціонує. Дослідження цієї системи допомагає вченим краще зрозуміти процеси формування та розвитку планетарних систем.
Майбутнє досліджень
Наразі Міжнародний астрономічний союз присвоїв кожному з нових супутників тимчасові позначення з цифр і букв. Згодом вони отримають постійні назви, ймовірно, на честь норвезьких, галльських та інуїтських божеств, як і інші супутники Сатурна.
Чи можливо відкрити ще більше супутників? З точки зору технологічних можливостей, доктор Ештон скептичний:
Проте вдосконалення технологій може дозволити виявити ще менші об'єкти, що обертаються навколо планет Сонячної системи. Питання лише в тому, чи варто називати найменші з них супутниками чи просто орбітальними тілами.
"Наша ретельно спланована багаторічна кампанія принесла нам безліч нових супутників, які розповідають нам про еволюцію популяції нерегулярних природних супутників Сатурна", – підсумовує доктор Ештон, підкреслюючи важливість цього відкриття для нашого розуміння динаміки Сонячної системи.
