Вугільна гниль, що викликається ґрунтовим грибом Macrophomina phaseolina становить серйозну загрозу для здоров’я та врожаю сої в усьому світі, особливо з урахуванням зміни клімату та поширення посух. Цей грибний патоген активно уражує рослини на будь-яких стадіях зростання, викликаючи передчасне старіння, хлороз і неправильне наповнення стручків. За підрахунками дослідників, уражені рослини швидко гинуть, а симптоми часто з’являються лише на пізніх етапах розвитку, що ускладнює своєчасне виявлення та боротьбу з хворобою.
Розробка високоточних карт ризику та їх роль у сучасному землеробствіДослідження, проведене у рамках міжнародної програми, показало, що патоген зберігається у ґрунті та залишках урожаю протягом до 15 років завдяки здатності виробляти мікросклероції. Це ускладнює боротьбу з хворобою, оскільки заражене насіння також сприяє поширенню збудника. Важливою проблемою є те, що прояви хвороби проявляються пізно, що ускладнює раннє втручання.
Міжнародна команда вчених зібрала та проаналізувала зразки ґрунту з 297 полів сої у семи департаментах Парагваю – ключового регіону виробництва цієї культури.
Аналіз показав, що найвищий рівень патогену спостерігається у південно-східних регіонах країни з кислими, глинистими ґрунтами.
“Використовуючи геостатистичне картування та прогностичне моделювання, ми даємо фермерам можливість прогнозувати ризик захворювання до того, як воно стане проблемою”, – зазначив Орасіо Лопес-Нікора. Завдяки сучасним геостатистичним та просторовим моделям дослідники визначили найбільш вразливі зони та з’ясували, що поширення хвороби має чіткі географічні закономірності. Це дає змогу не лише прогнозувати ризики, а й застосовувати цільові заходи — коригування термінів сівби, ротацію культур або внесення грунтових препаратів саме у ризикових ділянках, мінімізуючи витрати та підвищуючи врожайність навіть за умов змін клімату.
Мінімізація ризиків та перспективи впровадження технологій у сільському господарствіНовий підхід сприяє точному землеробству та підвищує стійкість сільськогосподарських систем. За словами Еміля Глюк-Талера, доцента Вісконсінського університету у Медісоні, такі карти ризику мають масштабне значення для національних програм продовольчої безпеки, оскільки дозволяють інтегрувати ґрунтові дані та прогнозування хвороб у стратегії захисту врожаю. Це не лише стосується сої або конкретної хвороби, а відкриває шлях до більш прогнозованого, ефективного і стійкого сільського господарства.
