Міжнародна група астрономів відкрила механізм формування величезних зірок, які потім перетворюються на наднові. Дослідження опубліковано у науковому журналі Astronomy & Astrophysics (A&A).
Команда вивчила молоде світило HW2 у сузір’ї Цефей А у 2300 світлових роках від Землі. Ця зірка вже досягла 16 сонячних мас.
Як показали спостереження за допомогою радіотелескопів Дуже велика антенна решітка в США HW2 оточена акреційним диском з гарячого аміаку радіусом 200-700 астрономічних одиниць (30-105 млрд км).
Цей потужний газовий потік падає на зірку зі швидкістю 0,002 сонячної маси на рік, що стало рекордним показником для таких об’єктів. Для порівняння, 0,002 сонячної маси становить 3,98 секстильйону тонн — у 6,7 млрд разів більше за масу Землі.
“Ми отримали прямий доказ, що масивні зірки можуть формуватися через дискову акрецію”, – заявив керівник дослідження доктор Альберто Санна.
Аналіз виявив асиметрію диска, що вказує на зовнішні газові потоки, які живлять його свіжим матеріалом. Це пояснює, як зірка продовжує рости, незважаючи на величезну масу. Комп’ютерне моделювання ідеально збіглося зі спостереженнями, показавши баланс між гравітаційним колапсом та обертанням.
Відкриття ставить крапку в дискусіях про природу HW2, доводячи, що акреційні диски здатні підтримувати формування навіть найпотужніших зірок.
