Тектонічний сюрприз змінює усталені моделі: "дах світу" Землі створив не мегакруст

Про це пише SciTechDaily.

Континентальне зіткнення Індії та Азії, а також підйом Тибетського плато традиційно пояснювалися безперервною конвергенцією протягом усього кайнозою. В основі цієї теорії лежало два основних припущення:

• зіткнення Індії та Азії все ще триває;
• Індійський континент постійно посувається під внутрішні райони Тибету.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Усталені моделі тріщать по швахНове дослідження ставить під сумнів попередні припущення за допомогою всебічного аналізу геологічних, геофізичних і геохімічних даних. Аналіз також фокусується на часі синколізійних процесів, ступені їхніх просторових ефектів, а також структурних і композиційних відмінностях між синколізійними й постколізійними особливостями.

По суті, результати нової роботи вчених показують, що колізійний орогенез Індії та Азії був короткочасним — він стався в кайнозої та не включав значного зміщення Індійського континенту під внутрішню частину Тибету.

Передбачається, що натомість підйом Тибетського плато був насамперед зумовлений динамікою мантії,

що наступила за зіткненням, яке відбувалося в пізньому кайнозої. Дослідження підкреслює, що Тибетське плато не є однорідною структурою, утвореною одним колізійним процесом, а являє собою складну мозаїку террейнів, які наростали на північ від раннього палеозою до мезозою.

Автори дослідження вважають, що ці террейни та їхні шви були повторно активовані під час короткочасної колізії в ранньому кайнозої, а не були сформовані безперервним зіткненням упродовж усього кайнозою. Найбільш виражені наслідки колізії Індії та Азії виявлені в орогенах Гімалаїв і Гангдеса.

Розвінчали традиційні парадигмиДослідники виявили, що дані сейсмічної томографії та ізотопів гелію обмежують субдукцію індійського континенту до глибин 200-300 км, здебільшого під швом Ярлунг-Зангпо, який позначає найпівденнішу межу Тибетського нагір'я.

Критичне вивчення петрологічних, структурних і геохронологічних даних розділяє формування Гімалайського орогену на два етапи?

• континентальне зшивання від м'якого зіткнення через жорстке зіткнення до глибокої субдукції, що призвело до скорочення земної кори в основному 55-45 млн років тому;
• постколізіонна переробка через підйом астеносферної мантії, спричинений зануренням літосферної мантії, що призвело до купольного підняття в основному 30-10 млн років тому в пізньому кайнозої.

Простіше кажучи, результати нового дослідження показують, що два загальних припущення про зіткнення Індії та Азії просто більше не витримують уваги вчених і, по суті, є помилковими. Ба більше, воно має великий вплив на еволюцію тектонічного колажу Гімалаїв і Тибету в кайнозої та ставить під сумнів тектонічну інтерпретацію палеомагнітних і сейсмічних даних щодо континентальної конвергенції та зсуву між Індією та Азією.

Раніше Фокус писав про те, що вчені розповіли, скільки тектонічних плит покриває поверхню Землі.