Наука

В океані знайдено загадкову межу, яку медузи не перетинають

3 сер•ТСН

Вчені вперше задокументували біогеографічну межу, що розділяє два типи медуз в океані. Хоча вони генетично схожі, одна форма не виходить за межі північних широт, що може бути пов’язано із захистом від хижаків і екологічними умовами.

Про це пише видання ScienceAlert.

У зоні так званої північної півночі, більше ніж на 1000 метрів під поверхнею, медузи підвиду Botrynema brucei ellinorae плавають у водному стовпі, маючи дві чітко відмінні форми. Одні мають «каптури» з характерною горбистою структурою зверху, інші — гладкі, без горбка.

Нове дослідження поширення цих двох морфотипів виявило дивовижне явище на широті 47 градусів північної широти.

«Обидва типи зустрічаються в арктичних та субарктичних регіонах», — пояснює морський біолог Хав’єр Монтенегро з Університету Західної Австралії. — «Але медуз без горбка ніколи не знаходили південніше району Північноатлантичної течії, що простягається від Великих Банок біля Ньюфаундленду до північно-західної Європи».

У деяких частинах світу навіть за відсутності фізичних перешкод існують лінії, що розділяють поширення тварин.

Відомі приклади — лінія Воллеса в Індонезії, а також лінії Лайдеккера і Вебера, які розділяють острови Південно-Східної Азії від Австралії й Папуа Нової Гвінеї.

З одного боку цих ліній мешкають одні види, з іншого — зовсім інші. Такі межі називають фаунистичними бар’єрами — їх формують екологічні умови, зниклі фізичні перепони, океанічні течії та інші чинники.

Читайте також

Дата публікації 10:39, 03.03.23 Категорія Наука та IT Кількість переглядів 46k Ховається на глибині від людей: біля берегів Антарктиди зафільмували 10-метрову медузу (відео) Автор публікації
Анастасія Павленко

Виявити такі бар’єри складно, особливо у глибокому океані, де вкрай ворожі умови: величезний тиск, низькі температури й відсутність світла. Єдиний спосіб досліджувати такі глибини — це роботи з дистанційним керуванням.

Монтенегро і його колеги збирали зразки медуз з дослідницьких суден за допомогою сіток і підводних апаратів. Вони також вивчали історичні дані і фотографії.

Генетичний аналіз показав, що медузи з горбком і без горбка — це представники однієї генетичної лінії.

Однак медузи з горбком поширені по всьому світу, а без горбка — лише північніше 47 градусів, що свідчить про існування напівпроникного фаунистичного бар’єру в районі Північноатлантичної течії.

«Відмінності у формі, попри схожість генетичного матеріалу, натякають на існування невідомого глибоководного біогеографічного бар’єра в Атлантичному океані», — каже Монтенегро.

Він припускає, що цей бар’єр утримує медуз без горбка на півночі, тоді як медузи з горбком можуть вільно мігрувати південніше, і, можливо, горбок дає їм перевагу у боротьбі з хижаками поза Арктикою.

Хоча медузи без горбка поки що не перетинають межу, причина цього поки що залишається загадкою. Попередні дослідження описують Північноатлантичну течію як зону переходу з міксом бореальних та субтропічних видів, що вказує на розподіл за екологічними умовами.

Це відкриття підкреслює, наскільки мало ми знаємо про життя у глибинах океану і що подібних бар’єрів може бути багато по всьому світу.

«Наявність двох різних форм у межах однієї генетичної лінії показує, що нам потрібно більше досліджувати біорізноманіття желеподібних морських тварин»,

— резюмує Монтенегро.

Нагадаємо, раніше ми писали про те, що у Шотландії знайшли медузу яку вважали зниклою майже пів століття. Depastrum cyathiforme востаннє бачили у Франції 1976 року.

Читайте також