Вчені можуть виявити спосіб природного регулювання рівня цукру в крові та тяги до солодкого, схожий на дію ліків, таких як Оземпік.
Дослідження показали, що ключову роль у цьому процесі відіграє мікроб у кишківнику та його метаболіти — речовини, які мікроби виробляють під час травлення.
У експериментах на мишах і людях команда вчених з університету Цзяннань у Китаї виявила, що збільшення кількості одного кишковного мікроба у мишей з діабетом дозволяло «керувати виділенням глюкагоноподібного пептиду-1».
Читайте також:
10 несподіваних фактів про Оземпік — скандальні «ліки для схуднення», про які говорить увесь світ Глюкагоноподібний пептид-1 (GLP-1) — це гормон, який природно виробляється організмом. Він допомагає контролювати рівень цукру в крові та відчуття ситості. Його виділення стимулюють певні продукти та кишкові мікроби, а препарати на кшталт семаглутиду (діючий компонент Оземпіку) імітують цей природний механізм.
У людей із діабетом 2 типу функція GLP-1 часто порушена, що ускладнює контроль рівня цукру в крові. Тому препарати на основі GLP-1 допомагають лікувати хворобу.
«Аналіз останніх досліджень показав, що наша тяга до певних продуктів походить від сигналів, які надсилає кишківник», — пояснюють автори у статті, опублікованій у січні. «Проте наразі незрозуміло, які саме гени, кишкова флора та метаболіти беруть участь у регуляції пристрасті до солодкого.»
Нові дослідження вказують на те, що кишкові мікроби, як-от Bacteroides vulgatus, та їх метаболіти можуть впливати на тягу людини до солодкого.
Читайте також:
Італійські лікарі розповіли про продукти, що впливають на ризик розвитку діабету ІІ типу Якщо у мишей не вироблявся білок Ffar4, колонії B. vulgatus зменшувалися, а виділення гормону FGF21, пов’язаного з бажанням солодкого, знижувалося.
У людей деякі генетичні варіанти гормону FGF21 пов’язують з приблизно 20% більшою ймовірністю споживати солодкі продукти частіше за інших.
Аналіз крові 60 людей з діабетом 2 типу та 24 здорових добровольців показав: мутації Ffar4, які зменшують вироблення FGF21, пов’язані з підвищеною тягою до цукру, «що може бути важливим фактором розвитку діабету».
Дослідження також показало, що обробка мишей метаболітом B. vulgatus підвищувала виділення GLP-1, що також стимулювало виділення FGF21. Це допомагало краще контролювати рівень цукру та зменшувало тягу до солодкого.
Чи буде той самий ефект у людей — поки невідомо, але автори стверджують, що їхня робота «надає стратегію для профілактики діабету».
Читайте також:
Равлики проти діабету. В отруті молюсків виявлена незвичайна властивість
