У 1831 році мешканці Європи та Північної Америки спостерігали дивне явище: Сонце набуло синього, фіолетового, а подекуди навіть зеленого відтінку. Температура різко знизилася, літо було неприродно холодним, а врожаї масово загинули.
Читайте також:
До 2099 року спека може забрати понад 2,3 мільйона життів у Європі — дослідження Протягом майже двох століть науковці не могли пояснити причину цієї аномалії, поки не знайшли сліди потужного, але забутого вулканічного виверження на Далекому Сході Росії.
Нове дослідження вказує на виверження під назвою Zav-1, що відбулося на острові Сімушир у складі Курильських островів. Це віддалене місце на північний схід від Японії стало джерелом величезної кількості сірки, яка потрапила у верхні шари атмосфери. Утворена завіса з сульфатних аерозолів відбивала сонячне світло, спричинивши глобальне похолодання та атмосферні зміни.
Очевидці того часу описували літо 1831 року як незвично холодне, з дивним світлом у небі та масовими неврожаями. Науковці довго шукали причину, розглядаючи навіть виверження підводного вулкана Фердінандея біля Сицилії,
яке відбулося в липні того ж року. Однак його масштаби виявилися недостатніми для пояснення глобальних змін.
Команда дослідників під керівництвом вулканолога Вільяма Гатчісона з Університету Сент-Ендрюс провела аналіз льодових кернів із Гренландії та Антарктиди. Вони виявили мікроскопічні частинки вулканічного скла — криптотефру — які хімічно збіглися з пемзовими відкладеннями на Сімуширі. Це стало ключовим доказом, що саме виверження Zav-1 спричинило кліматичну аномалію.
Читайте також:
Як починається життя. Вчені вивчили зниклу популяцію рослин на вулканічному острові Через малу кількість населення в регіоні на той час — лише невеликі поселення корінного народу айнів та кілька російських колоніальних постів — письмових згадок про виверження не збереглося. Тому вчені використали комплексний підхід: радіовуглецеве датування ґрунтів, археологічні знахідки (зокрема віконне скло та іржаву зброю), аналіз річних кілець дерев і ізотопів сірки. Усі дані вказали на літо 1831 року як час виверження.
За оцінками дослідників, вулкан викинув у стратосферу близько 12 ± 3,
5 тераграмів сірки — приблизно стільки ж, як знаменитий виверження Пінатубо у 1991 році, що спричинило глобальне похолодання на 0,6°C. У випадку Zav-1 температура в Північній півкулі знизилася на 0,5−1°C у період з 1831 по 1833 роки.
Модель атмосферного розсіювання EVA_H показала, що вулканічна хмара могла піднятися на висоту до 23 км, поширивши аерозолі по всій планеті. Це не лише змінило сонячне випромінювання, а й вплинуло на мусонні цикли в Африці та Південній Азії. Розрахункове радіаційне навантаження −2 ± 1 ват на квадратний метр підтверджує масштаб впливу.
«Це були не локальні ефекти», — зазначив Гатчісон. «Ми говоримо про стратосферну завісу, яка справді вплинула на глобальні погодні системи».
Таким чином, одна з найзагадковіших кліматичних подій XIX століття нарешті отримала наукове пояснення. Історія про синє Сонце та замерзлий світ — це нагадування про те, як природа здатна змінити хід людської історії, навіть якщо ми дізнаємося про це лише через два століття.
Читайте також:
Революція в енергетиці. США будують підземні сховища водню розміром з хмарочос
