Південна Австралія, край безкрайніх пустель та стародавніх гір, приховувала загадку протягом мільйонів років. Непоказні шматочки скла, розкидані на величезних територіях, довго вважалися звичайними тектитами — склом, що утворилося внаслідок відомих метеоритних зіткнень. Проте, як виявилося, ці фрагменти є записом абсолютно невідомої катастрофічної події, яка сталася задовго до появи людини на Землі. Новітні дослідження нарешті ідентифікували цей матеріал як принципово новий тип імпактного скла, що отримав назву ангуїти.
Читайте також:
Гравітаційна аномалія біля Африки. Супутники виявили глибокі зміни в структурі Землі — вперше за історію Спільна команда дослідників з Університету Кертіна та Університету Екс-Марсель вирішила детально вивчити тисячі зразків, що зберігалися у Південноавстралійському музеї. Ізотопний аналіз, який використовується для визначення віку, приніс сенсаційні результати: ангуїтам виявилося 10,76 ± 0,05 мільйона років. Це радикально відрізняє їх від більшості австралійських тектитів, які, як відомо, утворилися лише 780 000 років тому.
Це скло унікальне для Австралії і зафіксувало давню імпактну подію, про яку наука навіть не здогадувалася.
Сама назва, ангуїти, є даниною поваги корінним народам Пітджантджатджара та Янкунітджара, які називають себе «Анангу» («людські істоти»). Більшість знахідок походить саме з їхніх традиційних земель, які охоплюють регіон знаменитої гори Улуру.
Хімічний склад цих скляних фрагментів не залишає сумнівів у їхньому космічному походженні. Вміст нікелю сягає 704 частин на мільйон (ppm), що у п’ятнадцять разів перевищує його концентрацію у типовій земній корі. Надзвичайно низький вміст води (40−80 ppm) повністю виключає їхнє вулканічне походження. Натомість підвищені значення хрому та кобальту чітко вказують на забруднення матеріалом метеорита.
Цікаво, що дослідники виявили тонкі хімічні відмінності між зразками, знайденими у різних частинах поля розсіювання. Так, ангуїти із західної частини містять більше натрію та є більш пухирчастими. Це свідчить про те, що вони знаходилися ближче до місця зіткнення, але були піддані дещо нижчим температурам, що вплинуло на їхню структуру.
Читайте також:
Намальований Чумацький Шлях. Науковиця пояснила, чому людство не може сфотографувати власну галактику Поле розсіювання ангуїтів простягається на вражаючі 900 кілометрів, що беззаперечно свідчить про колосальну силу удару. Проте, попри масштабність події, кратер досі залишається не знайденим. Вчені припускають, що за мільйони років він міг бути повністю знищений ерозією або тектонічними рухами земної кори.
Факт того, що зіткнення було величезним, але його епіцентр досі не виявлено, робить це відкриття ще більш інтригуючим. Науковці схиляються до думки, що катастрофа могла статися в регіоні Південно-Східної Азії, де є активні вулканічні дуги. Серед найбільш вірогідних місць згадуються Лусон на Філіппінах, Сулавесі в Індонезії та дуга Бісмарка у Папуа-Новій Гвінеї.
Відкриття ангуїтів збільшує кількість підтверджених полів розсіювання імпактного скла до шести, що змушує переглянути частоту великих зіткнень астероїдів із Землею. Розуміння того, як часто великі космічні об'єкти вдаряли по нашій планеті у минулому, має вирішальне значення для оцінки ризику майбутніх космічних загроз та розробки систем планетарного захисту.
Ці непримітні шматочки скла є справжніми капсулами часу, які зберігають у собі інформацію про драматичні та невідомі події в історії Землі. Вони демонструють, скільки ще таємниць може ховатися у, здавалося б, звичайних геологічних зразках. Хоча головний кратер і залишається нерозкритим, кожне нове дослідження ангуїтів невпинно наближає нас до розгадки цієї прадавньої космічної колізії.
Читайте також:
Мчить крізь Сонячну систему. Вчені отримали найчіткіші зображення міжзоряного об'єкта 3I/ATLAS
