Нові дослідження кидають виклик усталеним уявленням про склад найвіддаленіших планет Сонячної системи.
Згідно з новою науковою роботою, Уран і Нептун можуть бути не «крижаними гігантами», як вважалося десятиліттями, а першими «кам’яними гігантами» — планетами, чия структура набагато щільніша та твердіша, ніж передбачалося.
Читайте також:
Те, чого ми не знаємо. 6 загадкових космічних явищ, які науковці прагнуть розгадати До цього часу астрономи розподіляли великі планети на дві категорії: газові гіганти (Юпітер і Сатурн), що складаються переважно з водню та гелію, і крижані гіганти (Уран і Нептун), які, за класичними моделями, містять до 80% води, аміаку та метану в твердому стані. Проте новий підхід науковців свідчить: реальна структура цих планет може бути значно більш кам’янистою.
Команда дослідників створила тисячі випадкових моделей внутрішньої будови Урана й Нептуна, зіставивши їх із наявними спостереженнями — гравітаційними даними, особливостями магнітних полів і поверхневих характеристик. Після аналізу з’ясувалося, що варіанти з переважанням кам’янистих матеріалів краще узгоджуються з поточними спостереженнями,
ніж ті, що передбачають велику кількість «льодів».
Автори роботи зазначають: «Наші результати ставлять під сумнів традиційну класифікацію Урана і Нептуна як крижаних гігантів і підкреслюють потребу в точніших спостереженнях, щоб розв’язати неоднозначності у складі цих планет».
Якщо гіпотеза підтвердиться, Уран і Нептун можуть отримати нове визначення — «кам'яні гіганти», тобто планети з домінуванням важких елементів і мінералів у надрах. Це допоможе пояснити низку загадкових особливостей, зокрема незвичайні магнітні поля, які на Урані розташовані під дивними кутами до осі обертання.
Учені підкреслюють: без нових місій до цих планет дані залишаються обмеженими. Востаннє їх відвідував космічний апарат «Вояджер-2» понад 30 років тому. Багато дослідників, серед них і відомий астрофізик Браян Кокс, закликають до запуску орбітальних апаратів до Урана й Нептуна, щоб розкрити їхню справжню природу.
Дослідженнявже прийняте до публікації в журналі Astronomy & Astrophysics і доступне в архіві ArXiv. Його результати можуть змінити не лише класифікацію планет Сонячної системи, а й наше розуміння процесів планетоутворення у Всесвіті.
Читайте також:
