Учасники багатоцентрового випробування, яке запустив Бірмінгемський центр біомедичних досліджень, розпочали лікування обетіхолевою кислотою як терапією другої лінії між серпнем 2017 року та 2019 роком (середній вік на початку лікування — 53 роки; 89% жінок); спостереження тривало до червня 2024 року.
Із 336 пацієнтів 150 (45%) скасували прийом обетіхолевої кислоти протягом 48 місяців спостереження; лікування припинили 77% пацієнтів, які зазнали клінічної події (визначалася як розвиток печінкової декомпенсації — асцит, печінкова енцефалопатія або варикозна кровотеча, а також гепатоцелюлярна карцинома, направлення на трансплантацію печінки або смерть з будь-якої причини) .
Біохімічна відповідь на терапію обетіхолевою кислотою визначалася як значення лужної фосфатази (ЛФ) < 1,67× верхньої межі норми з ≥ 15% зниженням від вихідного рівня та нормальними значеннями загального білірубіну в сироватці.
Частота біохімічної відповіді становила 37% через 12 місяців, 48% через 24 місяці, 63% через 36 місяців і 55% через 48 місяців спостереження. При цьому нормальні значення лужної фосфатази досягалися у 7%, 14%, 25% і 19% пацієнтів у ці часові точки відповідно.
Хоча частота відповіді на обетіхолеву кислоту з часом покращувалася, протягом чотирьох років лікування припинили понад 40% пацієнтів.
Значними предикторами клінічних подій були відсутність відповіді через 12 місяців (3,29) і цироз на вихідному рівні (19,67).
«Наші дані, отримані у великій когорті, пролікованій обетіхолевою кислотою, підтверджують прогностичну цінність критеріїв біохімічної відповіді, незалежно від наявності цирозу печінки», — зазначили автори дослідження.
Читайте також
