Астрономи повідомили про відкриття 53 нових квазарів — надзвичайно яскравих центрів галактик, які живляться надмасивними чорними дірами. Ці об'єкти викидають струмені речовини зі швидкістю, близькою до швидкості світла, а їхня довжина може сягати до 7,2 мільйона світлових років. Для порівняння, це приблизно у 50 разів більше за ширину нашої галактики — Чумацького Шляху.
Нові об'єкти належать до так званих гігантських радіоквазарів. Загалом індійські астрономи виявили 369 радіоквазарів, аналізуючи дані, зібрані радіотелескопом Giant Meterwave Radio Telescope (GMRT) поблизу міста Пуна в Індії. Дослідження проводили в межах огляду неба TGSS, який охопив близько 90% небесної сфери. Широке поле огляду та висока чутливість телескопа дозволили помітити дуже далекі й великі радіоструктури.
Один з учасників дослідження пояснив, що масштаби цих струменів важко уявити: йдеться не про розміри Сонячної системи чи навіть галактики, а про десятки діаметрів Чумацького Шляху, розташованих поруч.
Вважається, що в центрах усіх великих галактик є надмасивні чорні діри з масою від мільйонів до мільярдів мас Сонця.
Але лише частина з них стає квазарами. Для цього чорну діру має оточувати велика кількість газу й пилу — з цього матеріалу формується так званий акреційний диск, з якого чорна діра «живиться».
Читайте також:
Знищення гігантської зірки. Астрономи зафіксували найяскравіший спалах чорної діри у Всесвіті Під дією сильного тяжіння цей диск розігрівається й починає яскраво світитися в різних діапазонах електромагнітного випромінювання. При цьому не вся речовина падає в чорну діру. Частину плазми потужні магнітні поля спрямовують до полюсів, де вона розганяється майже до швидкості світла та викидається у двох протилежних напрямках у вигляді джетів — вузьких струменів.
З часом, на великих відстанях від центру галактики, ці струмені розширюються й утворюють так звані радіолопаті. Увесь цей процес супроводжується сильним радіовипромінюванням, завдяки якому об'єкти й вдається виявити.
За словами керівника дослідження, такі квазари важливі для розуміння пізніх етапів їхнього розвитку та властивостей міжгалактичного середовища — розрідженого газу, в якому розширюються радіолопаті на мільйони світлових років від чорної діри.
Проте знаходити ці об'єкти складно, адже слабке випромінювання, яке з'єднує обидві радіолопаті, часто зникає нижче меж чутливості приладів, і структура виглядає «розірваною».
Дослідники пояснили, що огляди неба на низьких радіочастотах особливо ефективні для пошуку таких систем, оскільки «старіша» плазма у лопатях яскравіше випромінює саме на низьких частотах.
Читайте також:
Космічні вузли. Як забута вікторіанська теорія може розгадати секрет матерії Всесвіту Команда також виявила, що щонайменше близько 14% гігантських радіоквазарів розташовані в скупченнях і групах галактик, а також поблизу так званих космічних філаментів — структур з газу, пилу та темної матерії, де формуються й ростуть галактики.
Дослідники зазначають, що середовище суттєво впливає на еволюцію джетів. У щільніших регіонах міжгалактичний газ може сповільнювати, викривляти або порушувати їхню форму. У більш «порожніх» ділянках Всесвіту струмені можуть поширюватися значно вільніше.
Вчені також звернули увагу, що джети часто бувають нерівними — один може бути довшим або яскравішим за інший. Це пояснюють тим, що з різних боків чорної діри умови в космічному середовищі можуть відрізнятися.
Крім того, більш віддалені квазари демонструють більшу асиметрію джетів. Науковці пов’язують це з тим, що ми бачимо їх у більш ранні епохи Всесвіту, коли космічний простір був щільнішим і хаотичнішим, що сильніше впливало на напрям і розвиток струменів.
Читайте також:
Хімія життя в космосі. Вчені створили молекулу, яка може пояснити походження життя у Всесвіті
